wiki - Внесок користувача [uk]

Стандартизація

2017-07-27T19:27:36Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
<h3>Перелік національних нормативних документів тематичної групи 35.080 «[https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення Програмне забезпечення]» (класифікація ISO)</h3>
1. ДСТУ 2228-93 Системи оброблення інформації. Підготовлення i оброблення даних. Терміни та визначення. 
2. ДСТУ ISO/IEC 2382-4:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 4. Організація даних (ISO/IEC 2382-4:1999, IDT). 
3. ДСТУ ISO/IEC 2382-5:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 5. Подання даних (ISO/IEC 2382-5:1999, IDT). 
4. ДСТУ ISO/IEC 2382-9:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина Обмін даними (ISO/IEC 2382-9:1995, IDT). 
5. ДСТУ ISO/IEC 2382-15:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 15. Мови програмування (ISO/IEC 2382-15:1999, IDT). 
6. ДСТУ ISO/IEC 2382-17:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 17. Бази даних (ISO/IEC 2382-17:1999, IDT). 
7. ДСТУ ISO/IEC 2382-18:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 18. Розподілене оброблення даних (ISO/IEC 2382-18:1999, IDT). 
8. ДСТУ 2628-94 Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. 
9. ДСТУ 2844-94 Програмні засоби ЕОМ. Забезпечення якості. Терміни та визначення. 
10. ДСТУ 2851-94 Програмні засоби ЕОМ. Документування результатів випробувань. 
11. ДСТУ 2853-94 Програмні засоби ЕОМ. Підготовлення та проведення
випробувань. 
12. ДСТУ 2873-94 Системи оброблення інформації. Програмування. Терміни та визначення. 
13. ДСТУ 2938-94 Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення. 
14. ДСТУ 2939-94 Системи оброблення інформації. Комп’ютерна графіка. Терміни та визначення. 
15. ДСТУ 2940-94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення. 
16. ДСТУ 2941-94 Системи оброблення інформації. Розроблення систем. Терміни та визначення. 
17. ДСТУ 3149-95 Система стандартів з баз даних. Мова баз даних SQL з розширенням цілісності. 
18. ДСТУ 3302-96 Системи стандартів з баз даних. Структура системи словників інформаційних ресурсів. 
19. ДСТУ 3327-96 Методика випробування процесорів мов програмування. Загальні вимоги. 
20. ДСТУ 3329-96 (ГОСТ 34.320-96) Інформаційні технології. Система стандартів з баз даних. Концепція та термінологія для концептуальної схеми й інформаційної бази. 
21. ДСТУ 3578-97 Документація. Формат для обміну бібліографічними даними на магнітних носіях. 
22. ДСТУ 3579-97 Документація. Формат для обміну термінологічними і/або лексикографічними даними на магнітних носіях 
23. ДСТУ 3918-99 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Процеси життєвого циклу програмного забезпечення (ISO/IEC 12207-95). 
24. ДСТУ 3919-99 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Основні напрямки оцінювання та відбору CASE-інструментів (ISO/IEC 14102-95). 
25. ДСТУ 4302:2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Настанови щодо документування комп’ютерних програм (ISO/IEC 6592:2000 МОД). 
26. ДСТУ ISO/IEC 9126-1:2013 Програмна інженерія. Якість продукту. 
Частина 1. Модель якості (ISO/IEC 9126-1:2001,IDT). 
27. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-2:2008 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 2. Зовнішні метрики (ISO/IEC TR 9126-2:2003, IDT). 
28. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-3: 2012 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 3. Внутрішні метрики (ISO/IEC TR 9126-3: 2003, IDT). 
29. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-4:2012 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 4. Метрики якості під час використовування (ISO/IEC TR 9126-4:2004, IDT). 
30. ДСТУ ISO/IEC TR 10032:2012 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Еталонна модель керування даними (ISO/IEC TR 10032:2003) 
31. ДСТУ ISO/IEC 11411:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Зображення переходу стану програмного засобу для спілкування людей (ISO/IEC 11411:1995, IDT). 
32. ДСТУ ISO/IEC 12119:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Пакети програм. Тестування і вимоги до якості. 
33. ДСТУ ISO/IEC TR 12182:2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Класифікація програмних засобів. 
34. ДСТУ ISO/IEC 14143-1:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функціонального розміру. 
Частина 1. Визначення концепцій (ISO/IEC 14143-1:2007, IDT). 
35. ДСТУ ISO/IEC 14143-2:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функційного розміру. Частина 2. Оцінювання відповідності методів вимірювання розміру програмного забезпечення стандарту ISO/IEC 14143-1:1998 (ISO/IEC 14143-2:2002, IDT). 
36. ДСТУ ISO/IEC TR 14143-3:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функційного розміру. Частина 3: Верифікація методів вимірювання функційного розміру (ISO/IEC TR 14143-3:2003, IDT). 
37. ДСТУ ISO/IEC 14598-1: 2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту Частина 1. Загальний огляд (ISO/IEC 14598-1: 1999, IDT). 
38. ДСТУ ISO/IEC 14598-2: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 2. Планування та керування (ISO/IEC 14598-2: 2000, IDT). 
39. ДСТУ ISO/IEC 14598-3: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 3. Процес для розробників (ISO/IEC 14598-3: 2000, IDT). 
40. ДСТУ ISO/IEC 14598-4: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 4. Процес для замовників (ISO/IEC 14598-4: 1999, IDT). 
41. ДСТУ ISO/IEC 14598-5: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 5. Процес для оцінювачів (ISO/IEC 14598-5: 1998, IDT). 
42. ДСТУ ISO/IEC 14598-6: 2005 Інформаційні технології. Оцінювання програмного продукту Частина 6. Документація модулів оцінювання (ISO/IEC 14598-6: 2001, IDT). 
43. ДСТУ ISO/IEC 14756:2010 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Вимірювання та рейтингове оцінювання продуктивності комп‘ютерних програмних систем (ISO/IEC 14756:1999, IDT). 
44. ДСТУ ISO/IEC 14764:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Супровід програмного забезпечення. 
45. ДСТУ ISO/IEC TR 15271:2010 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології] Настанови щодо застосування ISO/IEC 12207 (Процеси життєвого циклу програмного забезпечення) (ISO/IEC TR 15271:1998,IDT). 
46. ДСТУ ISO/IEC 15288:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Процеси життєвого циклу систем. (ISO/IEC 15288:2002, IDT). 
47. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-1:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 1. Концепції та вступна настанова (ISO/IEC TR 15504-1:1998, IDT). 
48. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-2:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 2. Еталонна модель процесів та потужності процесу (ISO/IEC TR 15504-2:1998, IDT). 
49. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-3:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 3. Виконання оцінювання (ISO/IEC TR 15504-3:1998, IDT). 
50. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-4:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 4. Настанови з виконання оцінювання (ISO/IEC TR 15504-4:1998, IDT). 
51. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-5:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 5. Модель оцінювання та настанови щодо показників (ISO/IEC TR 15504-5:1999, IDT). 
52. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-6:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 6. Настанова з визначення компетентності оцінювачів (ISO/IEC TR 15504-6:1998, IDT). 
53. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-7:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 7. Настанова з удосконалення процесу (ISO/IEC TR 15504-7:1998, IDT). 
54. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-8:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 8. Настанова з визначення потужності процесу постачальника (ISO/IEC TR 15504-8: 1998, IDT). 
55. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-9: 2003[https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 9. Словник термінів (ISO/IEC TR 15504-9:1998, IDT). 
56. ДСТУ ISO/IEC 15910:2012 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Документування програм. Документація користувача (ISO/IEC 15910:1999, IDT). 
57. ДСТУ ISO/ІЕС 15939:2008 Інженерія систем і програмних засобів. Процес вимірювання (ISO/ІЕС 15939:2007, ІDТ). 
58. ДСТУ ISO/IEC 90003:2006 Програмна інженерія. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 до програмного забезпечення (ISO/IEC 90003:2004, IDT). 
Примітка. Тематична група 35.080 включає розроблення програмних засобів і програмної документації, застосування та використання Internet.
Стандарти можна придбати в:
1) ТОВ “Магазин стандартів” за адресою: [[Адреса:: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 152.]] Тел. [[Телефон: 468-42-70, тел./факс 468-22-30]].
2) ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” за адресою: [[Адреса:: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2.]] Тел.[[Телефон::450-06-82]]
.
Ознайомитися зі стандартами можна в Національній бібліотеці України ім. В.І, Вернадського за адресою:[[Адреса::03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 3.]] Тел. [[Телефон:: 525-81-04, 524-85-03]] (каталожний зал).
[[Категорія:Стандарти]]

Професор

2017-07-27T19:27:23Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
 
==Професор==
Профе́сор (лат. professor — викладач, учитель) — учене звання і посада викладача вищого навчального закладу або наукового співробітника науково-дослідної установи. Офіційний статус із XVI століття (вперше в Оксфордському університеті).
==Історія терміну==
Термін «професор» уперше став вживатися в Римській імперії (середина 1 століття до Р.Х. — кінець 5 століття), де професорами називали вчителів граматичних шкіл, учителів-наставників. Згодом професорами називались учителі духовних шкіл, а з 12 століття — викладачі університетів. Термін «професор» був синонімом учених ступенів магістра чи доктора наук.
<h2>Закони України про присвоєння звання</h2>
Закон України «Про освіту» (стаття 32 — Вчені звання) визначає, що вченими званнями є: [https://uk.wikipedia.org/wiki/Старший_науковий_співробітник старший науковий співробітник]; доцент; професор. Вчені звання — старший науковий співробітник, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Доцент доцент], професор — присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому [https://uk.wikipedia.org/wiki/Кабінет_Міністрів_України Кабінетом Міністрів України].
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (стаття 20 — Наукові ступені і вчені звання) говорить, що вчені мають право на здобуття наукового ступеня [https://uk.wikipedia.org/wiki/Кандидат_наук кандидата наук] і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Атестати доцента і професора видаються [https://uk.wikipedia.org/wiki/Міністерство_освіти_і_науки_України Міністерством освіти України], а дипломи кандидата і доктора наук та атестат [https://uk.wikipedia.org/wiki/Старший_науковий_співробітник старшого наукового співробітника] — Вищою атестаційною комісією України. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.
Закон України «Про вищу освіту» (стаття 48 — Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників) вказує, що посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.
Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач; старший викладач; голова предметної (циклової) комісії; завідувач відділення; заступник директора; директор.
Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: [https://uk.wikipedia.org/wiki/Асистент асистент]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Учитель викладач]; старший викладач; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Доцент доцент]; професор; завідувач кафедри; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Декан_(посада) декан]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проректор проректор]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ректор ректор].
[[Категорія:Науковці]] [[Категорія::Вчене звання]]
==Примітки==
<ol>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]</li>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»]</li>
<li>[http://www.mon.gov.ua/ Міністерство освіти України]</li>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]</li>
</ol>
В Інститут програмних систем НАН України (ІПС) працює :{{#ask:[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Звання::Професор]] | format=ol | limit=10}}

Національна академія наук України

2017-07-27T19:27:12Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
==Національна академія наук України==
Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[Наукова ступінь::академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.
==Історія==
Українську академію наук засновано за указом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьман гетьмана] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович Павла Скоропадського] і урочисто відкрито 14 листопада [[Рік створення::1918]] року. Її було створено самоврядною установою, яка одразу складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені [https://uk.wikipedia.org/wiki/Західна_Україна Західної України] (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки.
 
Володимир Вернадський — перший президент УАН
Установче спільне зібрання 14 листопада 1918 обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
 
Більшовицький уряд УРСР підтвердив заснування УАН, визначивши її структуру і фінанси. Вже 1921 року відбулося перше скорочення наукових співробітників ВУАН. Декретом від 14 червня 1921 року [https://uk.wikipedia.org/wiki/Рада_народних_комісарів_УРСР Рада Народних Комісарів УСРР] схвалила «Положення про Всеукраїнську Академію наук», згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася наркомату освіти. ВУАН поділялася на 3 відділи, кожен з яких мав у своєму складі кафедри, інститути або комісії. Ці наукові центри створювалися навколо одного з академіків ВУАН і сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного наукового напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали напрям власних досліджень. Сама Академія не мала жорсткої ієрархічної структури.
Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, поки радянський уряд не прибрав залишки автономії через втручання у процедуру виборів керівництва Академії. 1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УРСР. РНК УРСР затвердила новий статут АН УРСР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: Суспільних Наук, Математично-Природничий і Технічний. 1938 року Другий відділ поділено на Фізико-Математичний і Біологічний.
На початок 1941 у складі АН УРСР існувало 26 інститутів. У них працювало 3092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпрі та Львові.
 
Приміщення Президії НАН України на вулиці Володимирській № 54 у Києві
Під час [https://uk.wikipedia.org/wiki/Німецько-радянська_війна Німецько-радянської війни] інститути були евакуйовані в 1941 році. Більшість інститутів та Президія АН УРСР переїхали до Уфи, Інститут електрозварювання — до Нижнього Тагіла, інші установи — до Свердловська (нині Єкатеринбурга), Челябінська, Златоуста та інших міст СРСР. Зусилля академії були прямовані на подання допомоги фронту і тилу. Першочергове місце посіли наукові розробки в галузі оборонної промисловості, поліпшення методики лікування поранених тощо. В березні 1944 почалась реевакуація інститутів АН УРСР до Києва.
До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.
[[Категорія:Наукова організація]]

Програмування

2017-07-27T19:26:53Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
==Визначення==
Програмування — процес [[Процес::проектування програм|проектування]], [[Процес::написання програм|написання]], [[Процес::тестування програм|тестування]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Налагодження_програм зневадження] і підтримки комп'ютерних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програма програм]. Програмування поєднує в собі елементи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інженерія інженерії] (існує навіть відповідна спеціальна галузь інженерії — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмна_інженерія програмна інженерія], англ. software engineering), фундаментальних наук (перш за все [https://uk.wikipedia.org/wiki/Математика математики]) і мистецтва.
У вужчому значенні програмування розглядається як кодування — реалізація у вигляді програми одного чи кількох взаємопов'язаних алгоритмів (у сучасних умовах це здійснюється з застосуванням [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мова_програмування мов програмування]). У ширшому сенсі процес програмування охоплює і створення, тобто розробку, алгоритмів, і аналіз потреб майбутніх користувачів програмного забезпечення.
У широкому значенні програмування використовується у значенні створення програми дій або [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгоритм алгоритмів] та навчання людей або пристроїв діяти за алгоритмами.
==Сучасне програмування==
Критерії якості
 
Яким би не був підхід до створення програмного забезпечення, кінцева програма має задовольняти деяким вимогам. Найчастіше зустрічаються:
<ul>
<li>Ефективність/Продуктивність:кількість ресурсів системи, що споживає програма (час процесора, розмір пам'яті, зовнішня пам'ять, ширина каналу мережі, і навіть взаємодії з користувачем). Чим менше ресурсів споживається, тим краще;</li>
<li>Надійність:ймовірність того, що результат роботи програми правильний. Це залежить від коректності алгоритмів та правильності кодування;</li>
<li>Стійкість: як програма розв'язує проблеми в нестандартних ситуаціях, як наприклад неправильні дані, недоступність необхідних ресурсів як наприклад пам'ять, локальна мережа, та неправильні дії користувача;</li>
<li>Зручність: ергономічність програми. Легкість, з якою особа може використовувати програму для своїх цілей;</li>
<li>Переносимість:діапазон [https://uk.wikipedia.org/wiki/Апаратне_забезпечення апаратного забезпечення] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Операційна_система операційних систем] на яких можна [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компілятор компілювати] чи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтерпретатор інтерпретувати] код програми, виконуючи її. Це залежить від відмінностей в програмних ресурсах наданих різними платформами, включаючи ресурси, наявність компіляторів та бібліотек для мови програмування;</li>
<li>Масштабованість: Простота подальшого супроводження програми, тобто внесення в неї додаткових вдосконалень, що збільшують функціональність чи виправляють помилки. Цей критерій не має прямого відношення до користувача, але впливає на час, протягом якого програма буде використовуватись.</li>
</ul>
 
'''Рівні програмування'''
 
Успішне програмування передбачає виконання необхідних дій на таких рівнях:
<ul>
<li>Економічний(бізнес-логіка): Формування вимог до програмного продукту з урахуванням привабливості для користувачів, прибутковості для розробника і наявних можливостей розробника;</li>
<li>Структурний(архітектура): Створення переліку і взаємозв'язків потрібних модулів, графічних і звукових елементів, алгоритмів, баз даних, файлів, вибір мови програмування;</li>
<li>Детальний/Фізичний(кодування): Реалізація окремих функцій з використанням конструкцій і операторів мови програмування, друкування тексту програми на клавіатурі.</li>
</ul>
 
==Мова програмування==
Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це [https://uk.wikipedia.org/wiki/Формальна_мова штучна мова], створена для передачі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Команда_(програмування) команд] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Машина машинам], зокрема [https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютер комп'ютерам]. Мови програмування використовуються для створення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютерна_програма програм], котрі контролюють поведінку машин, та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгоритм запису алгоритмів].
Більш строге визначення: мова програмування — це система позначень для опису алгоритмів та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Структура_даних структур даних], певна штучна формальна система, засобами якої можна виражати алгоритми. Мову програмування визначає набір [https://uk.wikipedia.org/wiki/Лексика лексичних], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтаксис синтаксичних] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантика семантичних правил], що задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконує виконавець ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютер комп'ютер]) під її управлінням.
З часу створення перших програмованих машин було створено понад дві з половиною тисячі мов програмування. Щороку їх кількість поповнюється новими. Деякими мовами вміє користуватись тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти зазвичай застосовують в своїй роботі декілька мов програмування.
 
'''Означення'''
 
Мова програмування - це нотація для запису програм, які є специфікаціями якогось обчислення або алгоритму.
<h3>Серед яких:</h3>
випущені до 2000 року: {{#ask:[[Категорія:Мови програмування]] [[Рік створення::<2000]]}}
 
випущені після 2000 року: {{#ask:[[Категорія:Мови програмування]] [[Рік створення::>2000]]}}
[[Категорія:Кібернетика]] [[Категорія:Науки]]

C Sharp

2017-07-27T19:26:21Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
==C Sharp==
C# (вимовляється Сі-шарп) — [[Тип::об'єктно-орієнтована]] [[Програмування|мова програмування]] з безпечною [https://uk.wikipedia.org/wiki/Система_типізації системою типізації] для платформи [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET]. Розроблена [https://uk.wikipedia.org/wiki/Андерс_Гейлсберг Андерсом Гейлсбергом], Скотом Вілтамутом та Пітером Гольде в червні [[Рік створення::2000]] року під егідою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Research Microsoft Research] (при фірмі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft Microsoft]).
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтаксис Синтаксис] C# близький до [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B С++] і [[Java|Java]]. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мова Мова] має строгу статичну типізацію, підтримує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Поліморфізм_(програмування) поліморфізм], перевантаження операторів, вказівники на функції-члени класів, атрибути, події, властивості, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Обробка_винятків винятки], коментарі у форматі [https://uk.wikipedia.org/wiki/XML XML]. Перейнявши багато що від своїх попередників — мов [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B С++], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Object_Pascal Delphi], Модула і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Smalltalk Smalltalk] — С#, спираючись на практику їхнього [https://uk.wikipedia.org/wiki/Застосування використання], виключає деякі моделі, що зарекомендували себе як проблематичні при розробці програмних систем, наприклад [https://uk.wikipedia.org/wiki/Множинне_успадкування множинне спадкування класів] (на відміну від C++).
==Історія виникнення==
C# є дуже близьким родичем [[Програмування|мови програмування]] [[Java|Java]]. Мова [[Java|Java]] була створена компанією Sun Microsystems, коли глобальний розвиток інтернету поставив задачу роззосереджених обчислень. Взявши за основу популярну мову C++, Java виключила з неї потенційно небезпечні речі (типу вказівників без контролю виходу за межі). Для роззосереджених обчислень була створена концепція віртуальної машини та машинно-незалежного байт-коду, свого роду посередника між вихідним текстом програм і апаратними інструкціями комп'ютера чи іншого інтелектуального пристрою.
Java набула чималої популярності, і була ліцензована також і компанією [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft Microsoft]. Але з плином часу Sun почала винуватити Microsoft, що та при створенні свого клону Java робить її сумісною виключно з платформою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Windows Windows], чим суперечить самій концепції машинно-незалежного середовища виконання і порушує ліцензійну угоду. Microsoft відмовилася піти назустріч вимогам Sun, і тому з'ясування стосунків набуло статусу судового процесу. Суд визнав позицію Sun справедливою, і зобов'язав Microsoft відмовитися від позаліцензійного використання Java.
У цій ситуації в Microsoft вирішили, користуючись своєю вагою на ринку, створити свій власний аналог Java — мову, в якій корпорація стане повновладним господарем. Ця новостворена мова отримала назву C#. Вона успадкувала від Java концепції віртуальної машини (середовище .NET), байт-коду (MSIL) і більшої безпеки вихідного коду програм, плюс врахувала досвід використання програм на Java.
Нововведенням C# стала можливість легшої взаємодії, порівняно з мовами-попередниками, з кодом програм, написаних на інших мовах, що є важливим при створенні великих проектів. Якщо програми на різних мовах виконуються на платформі [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET], .NET бере на себе клопіт щодо сумісності програм (тобто типів даних, за кінцевим рахунком).
Станом на сьогодні C# визначено флагманською мовою корпорації Microsoft, бо вона найповніше використовує нові можливості .NET. Решта мов програмування, хоч і підтримуються, але визнані такими, що мають спадкові прогалини щодо використання .NET.
[[Категорія:Мови програмування]]

Біологічні науки

2017-07-27T19:26:08Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
==Біологічні науки==
'''Біологія''' 
Біоло́гія (дав.-гр. βίοσ — життя, дав.-гр. λόγος — слово; наука) — система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про істот, що заселяють [https://uk.wikipedia.org/wiki/Земля Землю] чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Спадковість спадковість], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінливість_біологічна мінливість], взаємини,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Систематика систематику], поширення на Землі; про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві [https://uk.wikipedia.org/wiki/Життя життю] в усіх його проявах.
==Завдання біології і огляд основних проблем==
Завданням біології є всебічне вивчання всієї сукупності [https://uk.wikipedia.org/wiki/Організм організмів] як сучасних, так і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Викопні_рештки_організмів викопних]. Кількість сучасних видів організмів сягає близько 2 млн, серед яких понад 1,5 млн тварин. Приблизно стільки ж відомо викопних видів. Біологи досліджують будову рослин і тварин, їх життєві функції, спосіб життя та поширення на Землі, їхній історичний розвиток і значину, шляхи використання тощо. Ці розсліди дають можливість щонайбільше й раціональніше використовувати в інтересах людини корисні форми й усе успішніше знищувати шкідливі.
Питання про історичний розвиток органічного світу й походження людини є одними з найважливіших в сучасній біології; вони завжди стояли в центрі боротьби між [https://uk.wikipedia.org/wiki/Матеріалізм матеріялізмом] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ідеалізм ідеалізмом]. Саме розділ біології, що осягає ці питання, зазнавав і зазнає сильних нападок із боку реакційних сил в біології.
Біологія нині — складна система наукових дисциплін, кожна з яких має свої завдання, свої [https://uk.wikipedia.org/wiki/Метод методи] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єкт_(філософія) об'єкти] дослідження.
Увесь світ організмів, залежно від ступеня їх споріднености, поділяють на певні групи: типи, класи, ряди, родини, роди, види. Розподіл організмів по групах, або їхню класифікацію, здійснює систематика. Основоположником наукової [https://uk.wikipedia.org/wiki/Систематика систематики] був [https://uk.wikipedia.org/wiki/Карл_Лінней К. Лінней].
Поділ біології на окремі наукові дисципліни визначають передусім місцем організмів у системі. Своєрідні особливості рослинних і тваринних організмів зумовили насамперед диференціацію двох основних галузей біології — ботаніки, що всебічно вивчає рослини, і зоології — науки про тварин. Чимало розділів ботаніки і зоології нині є самостійними науками. Наприклад, з ботаніки виокремились науки: про бактерії — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Бактеріологія бактеріологія], про водорості — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Альгологія альгологія], про гриби — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мікологія мікологія], про імшедь — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліхенологія ліхенологія], про мохи — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Бріологія бріологія] та ін. У 20 ст. розвинулась [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірусологія вірусологія]. Зоологію також поділяють на низку наук, кожна з яких вивчає певну групу тварин. Так, одноклітинних вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Протозоологія протозоологія], паразитичні черви — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гельмінтологія гельмінтологія], раків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Карцинологія карцинологія], павуків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Арахнологія арахнологія], комах — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ентомологія ентомологія], молюсків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Малакологія малакологія], риб — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Іхтіологія іхтіологія], земноводяних — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Батрахологія батрахологія], плазунів —[https://uk.wikipedia.org/wiki/Герпетологія герпетологія], птахів — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Орнітологія орнітологія], ссавців — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Теріологія мамаліологія] (теріологія). Крім того, розрізняють ще [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гідробіологія гідробіологію] — науку, що вивчає життя організмів у водному середовищі, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паразитологія паразитологію] — науку про паразитичні організми та боротьбу з ними.
Будову організмів та її зміни в індивідуальному й історичному розвитку досліджує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Морфологія_(біологія) морфологія], яка є базою для розвитку інших біологічних наук. Для вивчення внутрішньої будови організмів морфологія користується методом розтинів та зрізів, тому цей її розділ відомий ще під назвою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Анатомія анатомії]. Застосування порівняльного аналізу внутрішніх структур уможливило здійснити низку важливих узагальнин. Без порівняльної анатомії неможливе розв'язання такої важливої проблеми, як [https://uk.wikipedia.org/wiki/Еволюція еволюція] органічного світу.
Мікроскопічне дослідження найтоншої будови тіла організмів, недоступної для голого людського ока, здійснює наука про тканини — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гістологія гістологія]. Рівнобіжно з порівняльною анатомією розвинулась порівняльна гістологія. Мікроскопічне дослідження будови клітин привело до розвитку [https://uk.wikipedia.org/wiki/Клітинна_біологія клітинної біології] — науки про будову, хімічний склад, фізіологічні властивості та розвиток цієї [https://uk.wikipedia.org/wiki/Клітина основної структурної одиниці істот].
Морфологічні науки тісно переплітаються з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізіологія фізіологією], яка вивчає життєві функції організмів, тобто процеси їхньої життєдіяльности (рух, харчування, дихання, кровообіг, виділення, передавання нервового збудження тощо). З фізіологією споріднена [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біохімія біохімія], або фізіологічна хімія, яка досліджує хімічні процеси, що лежать в основі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Обмін_речовин обміну речовин], провадить [https://uk.wikipedia.org/wiki/Хімічний_аналіз хімічний аналіз] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тканина_(біологія) тканин] та різних виділень організму.
Взаємини і взаємодію організму та довкілля вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Екологія екологія]. Важливим її розділом є ценологія, яка вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біоценоз біоценози]. З даних екології і ценології виходить у своїх висновках [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біогеографія біогеографія], яку поділяють на [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фітогеографія фітогеографію] (географія рослин) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Зоогеографія зоогеографію] (географія тварин).
Індивідуальний розвиток організмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Онтогенез онтогенез]) поділяють на два етапи — ембріональний (зародковий) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Післязародковий_розвиток постембріональний] (післязародковий). Закономірності ембріонального розвитку вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ембріологія ембріологія], яку, природно, поділяють на ембріологію рослин та ембріологію тварин і людини. Питання [https://uk.wikipedia.org/wiki/Спадковість спадковості] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінливість_біологічна мінливостi] організмів досліджує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Генетика генетика].
Еволюційне вчення, або дарвінізм, осягає як загальні закономірності еволюції організмів, так і чинники історичного (філогенетичного) й індивідуального розвитку тварин і рослин. Конкретні шляхи історичного розвитку, спорідненість різних систематичних груп організмів — їхню філогенію вивчає філогенетика. Вельми важливу значину для виявляння споріднености організмів має палеонтологія, яка досліджує викопних рослин (палеоботаніка) і викопних тварин (палеозоологія) та їхній розвиток протягом усіх геологічних часів. Саме вона дозволяє на підставі документальних даних — скам'янілих рештів викопних організмів — відтворити реальну картину еволюції органічного світу, послідовні етапи розвитку життя на Землі.
Аналізуючи складні біологічні явища треба розглядати їх у тісному зв'язку з процесами, що відбуваються в неживій природі. Тому Б. широко користується послугами фізики, хімії, геології та ін. природничих наук. Вивчання фізичних закономірностей у біологічних явищах, зокрема впливу радіоактивних речовин на організми, привело до виникнення нових розділів Б. — біофізики та радіобіології.
==Біологічними науками займаються:==
{{#ask:[[Категорія:Біологічні науки]]}}

C

2017-07-27T19:25:52Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
==C(мова програмування)==
C (укр. Сі) — універсальна, [[Tип:: процедурна]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Імперативне_програмування імперативна] мова [[Програмування | програмування загального призначення]], розроблена у [[Рік створення::1972]] році [https://uk.wikipedia.org/wiki/Денніс_Рітчі Денісом Рітчі] у [[Створена:: Bell Telephone Laboratories]] з метою написання нею операційної системи [https://uk.wikipedia.org/wiki/UNIX UNIX].
Хоча С і було розроблено для написання [https://uk.wikipedia.org/wiki/Системне_програмне_забезпечення системного програмного забезпечення]], наразі вона досить часто використовується для написання прикладного програмного забезпечення.
С імовірно, є найпопулярнішою у світі мовою програмування за кількістю вже написаного нею програмного забезпечення, доступного під [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільне_програмне_забезпечення вільними ліцензіями] коду та кількості програмістів, котрі її знають. Версії компіляторів для мови С існують для багатьох [https://uk.wikipedia.org/wiki/Операційна_система операційних систем] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура_комп%27ютера апаратних архітектур]. C здійснила великий вплив на інші мови програмування, особливо на [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B C++], яка спочатку проектувалася, як розширення для С, а також на Java та C#, які запозичили у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Оператори_в_C_та_C%2B%2B С синтаксис].
[[Категорія:Мови програмування]]
==Використання==
Одним із наслідків значного поширення та ефективності С є те, що компілятори, бібліотеки та інтерпретатори багатьох інших високорівневих мов програмування реалізуються на С.
С використовується як проміжна мова деякими високорівневими мовами програмування. Це здійснюється одним із двох наступних способів: 
<ol>
<li>Продукується текст програми мовою C паралельно з іншим вихідним кодом: машинним, об'єктним та/або двійковим. Наприклад, така поведінка характерна для деяких діалектів мови Lisp (Lush)</li>
<li>Продукується виключно текст на С. Приклади: Eiffel, Sather, Esterel.</li>
</ol>
 
Вихідний текст програми на С передається компілятору С, який видає кінцевий машинний або двійковий код. Це зроблено задля переносимості (компілятори мови С існують майже для усіх платформ) і уникання необхідності розвитку специфічних для машини генераторів команд. 
Завдяки величезній популярності мови програмування C, останні стандарти мови Фортран ввели механізм сумісності, що дозволяє просту і стандартизовану взаємодію між програмами на [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фортран Фортран] та C. Сумісність досягається на майже усіх основних рівнях: вбудованих і похідних типів, вказівників, змінних, функцій та процедур.
==Бібліотеки==
[[Програмування|Мова програмування]] С використовує бібліотеки, як основний засіб свого розширення. У С, бібліотека — набір функцій, котрі містяться в одному файлі. Кожна бібліотека, за звичай має заголовочний файл, в якому містяться прототипи функцій, присутніх у бібліотеці, яка може використовуватися, а також декларації спеціальних типів даних і макро-символів, що використовують ці функції. Для того, щоб програма використовувала бібліотеку, заголовний файл цієї бібліотеки має бути оголошений вгорі файлу із сирцевим кодом, і бібліотека має бути злінкованою з програмою, що у багатьох випадках вимагає спеціальної опції для компілятора (наприклад, -lmath). 
Загальною [https://uk.wikipedia.org/wiki/Стандартна_бібліотека_мови_Сі бібліотекою С] є стандартна бібліотека С stdlib.h, що вказана у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародна_організація_зі_стандартизації ISO] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/C_(мова_програмування) ANSI C] стандартах, і розповсюджується з кожним сучасним компілятором мови С.
Іншим загальним набором функцій стандартної бібліотеки С є той, що використовується [https://uk.wikipedia.org/wiki/Застосунок застосунками]. Проектувалися вони для UNIX-подібних систем, у першу чергу, для забезпечення інтерфейсу до ядра. Ці функції деталізуються у різноманітних стандартах, на кшталт [https://uk.wikipedia.org/wiki/POSIX POSIX] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Single_UNIX_Specification Single UNIX Specification]. 
Відтоді, як С набула великої популярності, для неї було написано чимало інших бібліотек. Бібліотеки часто пишуться на С, оскільки компілятори C генерують ефективний [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктний_модуль об'єктний код]; пізніше [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програміст програмісти] створюють інтерфейси до бібліотек таким чином, що ті можуть використовуватися високорівневими мовами, на кшталт [[Java|Java]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Perl Perl] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Python Python].

Java

2017-07-27T19:25:39Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
==Java==
Java (вимовляється Джава; інколи — Ява) — [[Тип::об'єктно-орієнтована]] мова [[Програмування |програмування]], випущена [[Рік створення::1995]] року [[Створена::«Sun Microsystems»]] як основний компонент платформи Java. З 2009 року мовою займається компанія [https://uk.wikipedia.org/wiki/Oracle_Corporation «Oracle»], яка того року придбала [https://uk.wikipedia.org/wiki/Sun_Microsystems «Sun Microsystems»]. В офіційній реалізації Java-програми компілюються у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Байт-код байт-код], який при виконанні інтерпретується віртуальною машиною для конкретної платформи.
«Oracle» надає компілятор Java та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Віртуальна_машина_Java віртуальну машину Java], які задовольняють специфікації [https://uk.wikipedia.org/wiki/Java_Community_Process Java Community Process], під ліцензією [https://uk.wikipedia.org/wiki/GNU_General_Public_License GNU General Public License].
Мова значно запозичила синтаксис із [[C|C]] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B C++]. Зокрема, взято за основу об'єктну модель С++, проте її модифіковано. Усунуто можливість появи деяких конфліктних ситуацій, що могли виникнути через помилки програміста та полегшено сам процес розробки об'єктно-орієнтованих програм. Ряд дій, які в С/C++ повинні здійснювати програмісти, доручено віртуальній машині. Передусім Java розроблялась як платформо-незалежна мова, тому вона має менше низькорівневих можливостей для роботи з апаратним забезпеченням, що в порівнянні, наприклад, з C++ зменшує швидкість роботи програм. За необхідності таких дій Java дозволяє викликати підпрограми, написані іншими мовами програмування.
Java вплинула на розвиток J++, що розроблялась компанією [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft «Microsoft»]. Роботу над J++ було зупинено через судовий позов «Sun Microsystems», оскільки ця мова програмування була модифікацією Java. Пізніше в новій платформі «Microsoft» [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET] випустили [https://uk.wikipedia.org/wiki/Visual_J_Sharp J#], щоб полегшити міграцію програмістів J++ або Java на нову платформу. З часом нова мова програмування С# стала основною мовою платформи, перейнявши багато чого з Java. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Visual_J_Sharp J#] востаннє включався в версію [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Visual_Studio Microsoft Visual Studio] 2005. Мова сценаріїв [https://uk.wikipedia.org/wiki/JavaScript JavaScript] має схожу із Java назву і синтаксис, але не пов'язана із Java.
[[Категорія:Мови програмування]]

Технічні науки

2017-07-27T19:25:26Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
<h1>Технічні науки</h1>
==Загальна характеристика==
Технічні науки — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука науки], що вивчають закономірності розвитку [https://uk.wikipedia.org/wiki/Техніка техніки] і визначають способи найкращого її використання.
 
До головних технічних наук належать: металургія, гірництво, ливарна справа, машинознавство, електротехніка, теплотехніка, гідротехніка, радіотехніка, будівництво й ін. Технічні науки тісно пов'язані з точними науками (математика, кібернетика, інформатика) та природничими науками (фізика, хімія, геологія, біологія), впливають одна на одну, а при їхній співдії виникають нові галузі (наприклад, біоніка). ++
В Україні перші наукові дослідження з техніки почалися з кінця 18 ст.; упродовж 19 — поч. 20 століть досліди зосереджувалися на вдосконаленні технології металів, машинобудування, видобутку корисних копалин тощо. До першої світової війни технічні науки розвивалися головно у високих школах: у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_національний_університет_імені_Тараса_Шевченка Київському] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_національний_університет_імені_В._Н._Каразіна Харківському] університетах, у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_«Харківський_політехнічний_інститут» Харківському] (до 1929 Технологічному) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_України_«Київський_політехнічний_інститут_імені_Ігоря_Сікорського» Київському політехнічному] інститутах, у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_університет_«Львівська_політехніка» Львівській політехніцi], в [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_гірничий_університет Катеринославському гірничому інституті]. Після воєнного занепаду й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Жовтневий_переворот революції 1917] технічні науки почали відроджуватися й розвиватися за змінених політичних умов. За радянського часу на техніку й технічні науки звернено особливу увагу, засновано нові науково-технічні дослідні інститути та центри, а з 1935, зокрема, після
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Друга_світова_війна Другої світової війни], відбулася виразна переорієнтація науки насамперед на технічний сектор.
Науково-дослідні установи сектора технічних наук зазнавали часто реорганізаційних та адміністративних змін, інститути то об'єднувалися, то відокремлювалися, їх передавали з мережі управління [https://uk.wikipedia.org/wiki/Народний_комісаріат наркоматів] у мережу [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національна_академія_наук_України АН УРСР] і навпаки. У 1920 — 30-их роках більшість із них перебувала під керівництвом українських республіканських центрів. Українські вчені-техніки тоді досягли значних успіхів у дослідній роботі, а українська технічна наука ставала все більше відомою у світі. 
Новий період розвитку технічних наук в Україні, зумовлений посиленою технізацією всіх ділянок життя у світі, починається після воєнної руїни 1941 — 44. Відбудова тривала довше ніж заплановано, частково до середини 1950-их pp. Більшість нових інститутів побудовано у 1960-их і 70-их роках. Поряд із традиційними секторами технічної науки розвинулись нові, постали численні інститути, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Лабораторія лабораторії] та експериментальні [https://uk.wikipedia.org/wiki/Конструкторське_бюро конструкторські бюро] в галузі [[Кібернетика|кібернетики]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ядерна_енергетика ядерних досліджень] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Енергетика енергетики] (будова ракет і космічних кораблів), навігаційної, авіаційної техніки, техніки високих температур ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Плазма_(агрегатний_стан) плазми]) та низьких температур (кріоґеніка, застосування [https://uk.wikipedia.org/wiki/Надпровідність надпровідності] матеріалів), техніки і хімії [https://uk.wikipedia.org/wiki/Високомолекулярні_сполуки високомолекулярних] сполук та нових [https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтетичні_матеріали синтетичних матеріалів]. У кінці 1973 в Україні було 348 науково-дослідних інститутів, у тому числі близько 200 відомчих інститутів промислового призначення — майже всі із сектора технічних та фізико-технічних наук; у мережі АН УРСР їх було 62. У 1977 з 178 600 наукових працівників УРСР близько 105 000 працювало в секторі технічних та природничо-технічних наук.
===Електротехніка===
Перші дослідження з Е. в ділянці електричних машин та мереж розпочато в кін. 19 ст. в Харківському Технологічному Інституті (з 1921 електротехн. фак. під керівництвом П. Копняєва), Київ. Політехн. Інституті й Катеринославській Вищій Гірничій Школі. З електрифікацією України в 1920-их pp. розвинулися й дослідження з Е. 1939 створено Інститут Енергетики АН УРСР, з якого, у 1947 виділено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_електродинаміки_НАН_України Інститут електротехніки] (з 1964 — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_електродинаміки_НАН_України Інститут електродинаміки]). Крім цього, досліди з Е. ведено в АН УРСР в Інституті Електрозварювання ім. Є. Патона, Обчислювальному центрі (з 1961 — Інститут Кібернетики АН УРСР у Києві), Інституті Машинознавства та Автоматики (з 1964 — Фізико-Мех. Інститут у Львові), на електротехн. фак. вузів, у політехн. інститутах, Київ. Інституті Автоматики, Н.-Д. Електротехн. Інституті у Харкові, Всесоюзному Н.-Д. Інституті Важкого Електромашинобудування в Харкові, Всесоюзному Інституті Трансформаторобудування в Запоріжжі. Учені України провели дослідження в галузі електричних машин та трансформаторів (П. Копняев,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоморохов_Олександр_Олександрович О. Скоморохов], І. Постников), розрахунку електричних мереж, автоматичного регулювання напруги синхронічних генераторів (В. Хрущов), теорії електротягового устаткування (О. Потебня), електрозварювання металів (Є. Патон, В. Нікітін). Важливіші роботи виконано в ділянці регуляторів збудження синхронних генераторів та синхронних двигунів (С. Лебедев), створено пристрої автоматичного регулювання напруги синхронних генераторів і компенсаторів, автоматизації гідроелектростанцій (Л. Цукерник), розроблено високочутливі пристрої для захисту потужних електричних машин та ліній електропередач від замикання на землю (І. Сирота), проведено дослідження нових систем безконтактної автоматики й телемеханіки (Й. Гребень), розроблено й освоєно нові типи електровимірювальної апаратури (А. Нестеренко), надпотужні генератори змінного струму (Л. Станіславський), електричні генератори для електроімпульсної обробки металів (І. Рогачов), впроваджено у виробництво автоматичні мости змінного струму (Ф. Гриневич, В. Карпенко, А. Новик, М. Сурду), нові типи однофазних двигунів (О. Адаменко, І. Постніков). У Київ. Інституті Електротехніки АН УРСР створено й здано в експлуатацію (1951) першу в СРСР і на евр. континенті електронну цифрову обчислювальну машину «МЕЛМ» (С. Лебедев й ін.). Укр. дослідники виконали ґрунтовні роботи з електроавтоматики й регулювання асинхронних двигунів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Івахненко_Олексій_Григорович О. Івахненко]), з галузі електричних кіл, електромоделювання, електронних аналогових машин (Ю. Пухов, Ю: Величко, В. Сигорський, О. Мілях, Б. Блажкевич), з Т. високої напруги (І. Федченко), зі створення метод електрозварювання (Б. Патон, В. Лебедев, К. Хрєнов). Практичного застосування дійшла розробка й впровадження компенсаційних ртутновипрямних агрегатів (І. Чиженко, А. Немировськмй, В. Рущук, О. Дроботенко), гальмування й регулювання швидкості асинхронних двигунів (Т. Губенко), передача струму високовольтними лініями (Г. Денисенко). Досвіди електрифікації сіль. господарства провадив В. Кияниця, гірничої електротехніки — Інститут Гірничої Механіки й Техн. Кібернетики (Донецьке), залізничого транспорту — Дніпропетровський Інститут Залізничого Транспорту. Теоретичним і практичним проблемам Е. присвячені респ. зб. «Проблемы технической электродинамики» (квартальним), «Полупроводниковая техника и злектроника» і щорічник «Квантовая электроника».
===Радіотехніка===
Радіотехніка в Україні розвинулася на початку [https://uk.wikipedia.org/wiki/XX_століття 20 століття] у зв'язку з дослідами М. Пильчикова в Одеському університеті та Харківському технологічному інституті (він керував і спорудженням досл. радіостанції на Херсонському маяку, робив досліди з радіотелекерування), М. Умов (теоретична фізика в Одеському університеті, М. Бонч-Бруєвича (створив 1906 у Києві оригінальний радіопередавач), Д. Рожанського в Харківському університеті. 1920-х років радіотехнічні досліди провадили: в Одеському політехнічному інституті [https://uk.wikipedia.org/wiki/Папалексі_Микола_Дмитрович М.Папалексі] (про напрямленість радіотелеграфування, радіозв'язку з підводними човнами, телекерування), у Київському —
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Огієвський_Володимир_Васильович В.Огієвський] (створив 1924 у Києві першу в Україні радіомовну станцію), інші вчені в Харківському, згодом Львівському також в інших вищих навчальних закладах України. Наукові дослідження з аудіотехніки ведуться у Фізико-технічному інституті АН УРСР в Харкові, в [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_радіофізики_та_електроніки_імені_О._Я._Усикова_НАН_України Інституті радіофізики й електроніки АН УРСР] (організованому 1955) у Харкові й Інституті радіотехнічних проблем у Києві. Українські вчені досліджували: генератори надвисоких частот великої потужності та теорію маґнетрона (А. Слуцкін, С. Брауде, І. Трутень, Г. Левін), безпровідну передачу енергії на далекі віддалі, нові ефективні методи модуляції, телебачення, радіольокації, електроніки надвисотних частот, фазотронний метод генерації радіохвиль (С. Тетельбаум, О. Усиков), теорію і техніку напівпровідників, дифракцію електронів, кінетику фотопровідності ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Лашкарьов_Вадим_Євгенович В. Лашкарьов], С. Пекар), техніку слабких струмів електродинаміку, теорії довгих ліній (С. Котельніков), відбиття радіохвиль від метеорних слідів та ін. проблем радіоастрономії (С.Брауде в Харківському Інституті Радіофізики й Електроніки АН УРСР), поширення радіохвиль у тропосферних хвилеводах і створення радіо-океанографії ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Брауде_Семен_Якович С. Брауде], І. Островський І. Тургєнєв, А. Мень), дифракцію [https://uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітна_хвиля електромагнітних хвиль] (В. Марченко, В. Шестопалов), електронної емісії (Н. Моргуліс). Теоретичній радіотехніці сприяли нові методи дослідження нелінійної механіки, квантової теорії поля та квантової радіотехніки (М. Боголюбов, М. Крилов, А. Чернець). Проблемам радіотехніки присвячений квартальник «Радиотехника», міжвідомчий збірник «Радиотехник». Статті з радіотехніки появлялися в журналі «Радіо» (1930–1941).
===Машинознавство===
М. виникло в другій пол. 19 ст. при університетах (Харків, Київ, Одеса), при [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_«Харківський_політехнічний_інститут» Харківському технологічному інституті] (О. Латишов, Ю. Проскура),[https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_України_«Київський_політехнічний_інститут_імені_Ігоря_Сікорського» Київському політехному інституті] (К. Шіндлер, М. Делоне) й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_гірничий_університет Катеринославській Вищій Гірничій Школі] ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Динник_Олександр_Миколайович О. Динник]) та в Галичині у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_університет_«Львівська_політехніка» Львівській Політехніці]. До 1917 дослідження з М. зосереджувалися над питаннями механіки (М. Делоне), опору матеріалів, теорії пружності й коливань (О. Динник, С. Тимошенко), теорії механізмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирпичов_Віктор_Львович В. Кирпичов]), різання металів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Зворикін_Костянтин_Олексійович К. Зворикін]), міцності матеріалів (К. Симінський, А. Виноградов); створено схему першого у світі реактивного літаючого апарату (М. Кибальчич), проектовано пропелерні турбіни (Ю. Проскура). Після 1917 дослідження з М. провадив Інститут Техн. Механіки при УАН у Києві (дир. С. Тимошенко 1919 — 20), згодом при АН УРСР створено ряд Інститутів: фізикомех. (у Львові), електрозварювання, механіки (з 1960), кібернетики, техн. теплофізики, електродинаміки, металофізики, н.-д. Інститути М. в Краматорську й Харкові; Укр. Н.-Д. Інститут Верстатобудів. й Інструментальної промисловості в Одесі. У 1920-их pp. проведено досліди в ділянці с.-г. М. на станціях у Грушках (Київщина), Акимінському (Мелітопільщина) та в Харківському Н.-Д. Інституті М.
У ділянці М. укр. вчені провадили н.-д. праці з теоретичного М. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Граве_Дмитро_Олександрович Д. Ґраве]); з теорії нелінійної механіки, використовуваної при розрахунку електричних машин та стійкості літаків (М. Крилов, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Боголюбов М. Боголюбов]); з теорії гідравлічних машин (Ю. Проскура); з теорії ґрунтообробних машин (А. Василенко); деталей машин (В. Добровольський, С. Серенсен); ракетної техніки (Ю. Кондратюк), літакобудування (Г. Чечет, Д. Григорович); концентрації напружень б. отворів у елементах машин (Г. Савін); міцності в машинобудуванні (Ю. Писаренко); нових метод розрахунку турбомашин і термопружності (А. Коваленко); теорії й конструкції теплових двигунів й енергетичних установок (І. Швець,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Дибан_Євген_Павлович Є. Дибан]); міцності, тривкості та коливань мех. систем (О. Пеньков, Ю. Митропольський, В. Кононенко); фізико-хім. механіки матеріалів (Г. Карпенко); обробки металів (К. Стародубов, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Данилов_Віталій_Іванович В. Данилов], В. Свєчников); міцності великих енергоагрегатів (А. Філіпов, А. Підгорний); теорії автоматичного керування й регулювання механізмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кухтенко_Олександр_Іванович О. Кухтенко], І. Івахненко); проблеми теорії удару ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кільчевський_Микола_Олександрович Микола Кільчевський]).
Укр. фахівці створили досконалі кольбові й газотурбінні та реактивні двигуни (О. Івченко, А. Люлька — авіаційні двигуни), турбіни (Л. Шубенко-Шубін), транспортні й пасажирські літаки (О. Антонов — літаки Ан-10, Ан-24, Ан-36), зварювальні машини й механізми (Б. Патон), с.-г. машини (К. Шіндлер, А. Василенко, О. Карпенко, Л. Крамаренко, П. Василенко, К. Симінський), теплові двигуни (І. Швець).
[[Категорія:науки]]
==Технічними науками займаються:==
{{#ask:[[Категорія:Технічні науки]] [[Competence management::Qualification_9]] | format=ol | limit=10}}

Фізико-математичних наук

2017-07-27T19:25:12Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
==Визначення==
Матема́тика (грец. μάθημα — наука, знання, вивчення) — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука наука], яка первісно виникла як один з напрямків пошуку істини (у грецькій філософії) у сфері просторових відношень (землеміряння — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Геометрія геометрії]) і обчислень ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Арифметика арифметики]), для практичних потреб людини рахувати, обчислювати, вимірювати, досліджувати форми та рух [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичне_тіло фізичних тіл]. Пізніше розвинулась у досить складну і багатогранну науку про абстрактні кількісні та якісні співвідношення, форми і структури. Загальноприйнятого визначення математики немає. Початково вона використовувалася для підрахунку, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вимірювання вимірювання], а також для вивчення форм і руху фізичних об'єктів шляхом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дедукція дедуктивних] розмірковувань та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Абстракція абстракцій]. Математики формулюють нові висновки і намагаються встановити їх справедливість, виходячи зі вдало вибраних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Аксіома аксіом] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Означення визначень].
 
Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Природничі_науки природнича наука], яка досліджує загальні властивості
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Матерія_(фізика) матерії] та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами. Це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова. Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту як єдиної системи (космологія).
Деякі з закономірностей, які встановлені фізикою, є загальними для всіх матеріальних систем. До таких можна віднести, наприклад, закон збереження енергії. Такі закономірності називають [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичний_закон законами фізики]. Фізику вважають [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фундаментальні_науки фундаментальною наукою], тому що всі інші природничі науки (хімія, геологія, біологія тощо) мають справу з певними різновидами матеріальних систем, які підкоряються законам фізики. Наприклад, властивості хімічних речовин визначаються властивостями молекул та атомів, які їх складають, а ці властивості досліджують в таких галузях фізики як [https://uk.wikipedia.org/wiki/Квантова_механіка квантова механіка], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Термодинаміка термодинаміка] та/або електрика ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнетизм електромагнетизм]).
Фізика тісно пов'язана з математикою. Фізичні теорії, як правило, побудовані на основі певного [https://uk.wikipedia.org/wiki/Математичний_апарат математичного апарату] і цей апарат часто набагато складніший в порівнянні з іншими природничими науками. Але відмінність фізики від математики в тому, що фізика принципово зосереджена на описі матеріального світу, тоді як математика має справу з абстрактними ідеями та формулюваннями, які не обов'язково описують певну об'єктивну реальність. Позаяк чіткого поділу не існує, на перетині цих двох наук постала спеціальна дисципліна —[https://uk.wikipedia.org/wiki/Математична_фізика математична фізика], яка вибудовує математичні структури фізичних теорій.
==Цілі і методи==
Математика вивчає уявні, ідеальні [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єкт_(філософія) об'єкти] та співвідношення між ними, використовуючи формальну мову. Однак усі досліджувані математикою об'єкти мають прообрази в реальному світі, більш-менш схожі на свої математичні моделі. Модель об'єкта враховує не всі його риси, а тільки найпотрібніші для мети [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дослідження дослідження]. Наприклад, вивчаючи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичні_властивості фізичні властивості] апельсина, ми можемо абстрагуватися від його кольору та смаку і подати його (нехай не ідеально точно) у вигляді [https://uk.wikipedia.org/wiki/Куля кулі]. Якщо ж нам потрібно зрозуміти, скільки апельсинів ми отримаємо, якщо складемо докупи два і три, — то можна абстрагуватися і від форми, залишивши в моделі тільки одну характеристику — кількість. Абстракція та встановлення зв'язків між об'єктами в найзагальнішому вигляді — це є ціль математики.
Вивчення об'єктів у математиці відбувається за допомогою аксіоматичного методу: спочатку для досліджуваних об'єктів формулюється список аксіом і вводяться необхідні означення, а потім з аксіом за допомогою логічних правил виведення одержують [https://uk.wikipedia.org/wiki/Теорема теореми].
[[Категорія: Науки]]
 
Фізико-математичними науками займаються:
{{#ask:[[Категорія:Фізико-математичних наук]] [[Competence management::Qualification_8]] |format=ul}}

Аспірантура

2017-07-27T19:24:35Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
АСПІРАНТУРА ІПС НАНУ
 
[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститут програмних систем НАН України ]](ІПС) відомий в Україні і за її межами як наукова установа, тематика якої спрямована на розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмування програмування] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології інформаційних технологій], на створення конкурентоспроможного програмного забезпечення в складних, розподілених, заснованих на мережах та концепціях [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних баз даних] і знань комп’ютерних системах, на організацію впровадження результатів наукових досягнень у державну, соціальну та оборонну сфери життєдіяльності України шляхом створення “під ключ” складних комп’ютерних систем, на розбудову вітчизняної індустрії [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмного забезпечення] та розвиток інформаційного середовища України.
 
==Історія ІПС==
Історія ІПС розпочалася з 1980 року із створення Спеціального конструкторсько-технологічного бюро програмного забезпечення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національна_академія_наук_України Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова Академії наук України] (СКТБ ПО ІК АН України), що було обумовлене необхідністю централізації робіт із створення програмного забезпечення ЕОМ і систем на основі нових технологій виробництва програм, вирішення питань уніфікації і типізації програмних засобів, організації їх розповсюдження, впровадження і супроводу в промисловому масштабі.

У 1992 році на основі СКТБ ПО ІК АН України створюється [[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститут програмних систем Національної академії наук України]], який згодом увійшов до складу Кібернетичного центру НАН України.

Інститут з моменту його створення очолює [[NRK|доктор фізико-математичних наук]], лауреат Державної премії УРСР та України, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України [[Андон Пилип Іларіонович]].
 
==Основні наукові напрями діяльності інституту ==
Основними науковими напрямами діяльності інституту є:
<ul>
<li>теоретичні та прикладні проблеми створення систем та технологій [[програмування]]; моделі і засоби програмної інженерії; проблеми оцінки і забезпечення якості, стандартизації та сертифікації програмних систем;</li>
<li>формально-логічні основи, методи і засоби створення інтелектуальних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних систем], банків даних та знань;</li>
<li>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Математична_модель математичні моделі], методи та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмне забезпечення] для створення складних розподілених комп’ютерних систем.</li>
</ul>
 
В перші роки свого існування на основі нових наукових підходів, розроблених в ІПС, були створені різні версії інструментального середовища програмування ПАЛЬМА, що підтримує створення великих [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реляційна_база_даних реляційних баз даних] і прикладних програмних застосувань; загальносистемні програмні засоби управління даними великих об’ємів і складної структури в автоматизованих [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних системах], системах обробки даних і управління ПРОК 1, [https://uk.wikipedia.org/wiki/CASE CASE-система] з режимом колективного доступу АПРОП-2; моделюючий комплекс АЛСИМ-2 для комплексного [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наукове_моделювання моделювання] складних технічних систем і ін.
 
В подальшому значні зусилля Інституту були спрямовані на вирішення найбільш важливих та актуальних проблем [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмна_інженерія програмної інженерії], виконано великий комплекс теоретичних та прикладних робіт, пов’язаних з вдосконаленням [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компонентне_програмування компонентного], генеруючого, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентно-орієнтованого] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мови_паралельного_програмування паралельного] програмування. Зокрема:
<ul>
<li>отримав подальший розвиток теоретичний апарат [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компонентне_програмування компонентного програмування] із зовнішньою та внутрішньою компонентною алгеброю;</li>
<li>розроблено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктно-орієнтоване_програмування об’єктно-компонентний метод], в якому об’єднані кращі можливості як об’єктного, так і компонентного підходів;</li>
<li>створено та розвинуто формальні моделі програм, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтерфейс інтерфейсів] та середовищ і запропоновано методологію побудови програмних систем із типових і готових компонентів повторного використання;</li>
<li>розроблено формальний апарат та семантичні інструментально-технологічні та мовні засоби [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентно-орієнтованого програмування];</li>
<li>створено високопродуктивні методи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельні_обчислення паралельних обчислень] для прикладних програмних систем, у межах яких отримала подальший розвиток [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгебра_алгоритмів алгебра алгоритміки], як теоретична основа автоматизації [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельний_алгоритм паралельних алгоритмів] і програм;</li>
<li>розроблено методи та онлайнову інструментальну систему [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] і синтезу програмного забезпечення для паралельних і розподілених середовищ (багатоядерних, кластерних та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґрід Грід]);</li>
<li>розроблено нову модель подання знань (логіко-обчислювальну [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантична_мережа семантичну мережу]), для якої створено сукупність методів обробки знань ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Прямий_вивід метод прямого логічного виводу], методи статичної верифікації та тестування знань тощо). На основі розроблених методів та моделі створено програмно-інструментальне середовище подання та обробки як чітких, так і нечітких знань.</li>
</ul>
 
==Успіхи отримані у розв’язанні найбільш складних та актуальних питань==
Значні успіхи отримані у розв’язанні найбільш складних та актуальних питань побудови інтелектуальних систем, зокрема: розробці моделей, методів та засобів створення інтелектуальних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних систем] у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантична_павутина семантичному WEB-середовищі] на основі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентного підходу]; розробці методів та моделей автоматизованої підтримки експертно-аналітичної методології прийняття рішень в мультиагентних комп’ютерних системах; створенню моделей і методів глибокого аналізу даних.

Сьогодні ІПС знаходиться серед лідерів в Україні в області дослідження, розробки і застосування перспективних технологій програмування, нових методів і інструментальних засобів, створення високоякісних, конкурентоспроможних складних комп’ютерних систем обробки даних і знань, стандартизації в області програмної інженерії, має добре навчений і кваліфікований персонал.

[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститутом]] розроблено і успішно упроваджено в промислову, соціальну і оборонну сфери більше 80 масштабних проектів зі створення новітніх інформаційних технологій і комп’ютерних систем “під ключ” за замовленням органів державного управління [http://www.mil.gov.ua Міноборони України], [http://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України], [http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?title=DepartamentPromislovoiPolitiki Міністерства промислової політики України], [http://www.mtu.gov.ua Міністерства транспорту і зв’язку України], [http://www.nkau.gov.ua/NSAU/nkau.nsf Державного космічного агентства України], [http://meteo.gov.ua Гідрометцентру України] тощо. Серед них:
<ul>
<li>глобальна автоматизована [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційна система] Прикордонних військ України (АІС “Гарт”), яка забезпечує створення, регламентну обробку, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Консолідація консолідацію] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Маршрутизація маршрутизацію] електронних документів, що містять повнотекстову і фактографічну інформацію у [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних базах даних];</li>
<li>інтегрована міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Аркан_(система) система “Аркан”]). Ця система забезпечила формування єдиного віртуального міжвідомчого інформаціїного простору щодо міграційного контролю для [http://dpsu.gov.ua ДПС України], [https://ssu.gov.ua СБУ], [http://szru.gov.ua/index_ua/index.html СЗР України], [http://mvs.gov.ua МВС України], [http://mfa.gov.ua/ua МЗС України], [https://dmsu.gov.ua ДМС України] та [http://sfs.gov.ua ДПА України];</li>
<li>спеціалізований моделюючий програмний комплекс ”КОСМОНАВТ” для дослідження і оцінки стану кровообігу космонавтів на всіх етапах сучасного космічного польоту;</li>
<li> інформаційні системи автоматизації повсякденної діяльності управлінь [http://www.mil.gov.ua МО України] та [http://www.mil.gov.ua/ministry/struktura-generalnogo-shtabu/ Генштабу ЗСУ];</li>
<li>комплекс програмних засобів підтримки експертного ухвалення рішень “Ексгрунт” в складних, слабоформалізованих сферах діяльності (соціально-політичні, економічні, науково-технічні і т. ін.);</li>
<li>апаратно-програмний комплекс “Захист” для захисту [https://uk.wikipedia.org/wiki/Локальна_мережа локальних] і мережних АРМ від [https://uk.wikipedia.org/wiki/Несанкціонований_доступ несанкціонованого доступу] з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ідентифікація ідентифікацією] користувачів електронними мікропроцесорними картками;</li>
<li>інструментально-технологічний програмний комплекс проведення контент-аналітичних досліджень повнотекстових [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних баз даних];</li>
<li>інструментальні програмно-технологічні засоби для підтримки [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] і реалізації розподілених прикладних систем [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктно-орієнтоване_програмування об’єктно-орієнтованого] типу загального призначення;</li>
<li> комп’ютерна система для формування і ведення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Аеронавігаційні_дані аеронавігаційного] пакету документів, даних і карт;</li>
<li>система [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельні_обчислення паралельних обчислень] для оперативного і високоточного аналізу і прогнозування регіональних природних і техногенних процесів в атмосфері;</li>
<li>[https://uk.wikipedia.org/wiki/ГІС-технології ГІС-технологія] дослідження впливу навколишнього середовища на стан здоров’я населення.</li>
</ul>
 
==Інститут є базовою організацією==
Інститут є базовою організацією з виконання Програми інформатизації НАН України. Зокрема, в рамках цієї програми:
<ul>
<li>створено загальну телекомунікаційну інфраструктуру АІС національного масштабу у вигляді корпоративної Академічної мережі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Передавання_даних обміну даними] (АМОД). На сьогодні АМОД включає 7 регіональних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мережа мереж] в наукових центрах України, до яких під’єднано 158 установ НАНУ, має вихід до європейської наукової мережі GEANT та прямий доступ до Польської академічної мережі PIONER і Української науково-освітньої мережі УРАН. Вона набула статусу автономної системи з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реєстрація реєстрацією] в Європейському Інтернет-реєстрі і є основою для [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґрід Грід-інфраструктури] НАН України;</li>
<li>розроблено типовий інтегрований [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмно-технологічний комплекс] “АІС – установа” для підтримки виконання функцій кадрового, планово-фінансового, науково-організаційного, господарського забезпечення діяльності установ;</li>
<li>створено та впроваджено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реєстр реєстр] інформаційних ресурсів НАН України та відповідну корпоративну інформаційно-пошукову систему;</li>
<li>розроблено типові програмно-технічні засоби, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Технологія технології] та методичне забезпечення побудови [https://uk.wikipedia.org/wiki/Електронна_бібліотека наукових електронних бібліотек] (НЕБ) НАНУ, а також пілот-проекти централізованої НЕБ періодичних видань НАНУ та розподіленої НЕБ, яка інтегрує 12 НЕБ установ НАНУ та [http://mon.gov.ua МОН] загальним обсягом 23 тис. документів.</li>
</ul>
 
==Інститут є:==
[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України |Інститут]] є: членом міжнародних наукових [https://uk.wikipedia.org/wiki/Асоціація асоціацій] [http://www.acm.org Association of Computing Machinery (США)] та [https://www.computer.org IEEE Computer Society (США)]; активним членом міжнародної організації з питань [https://uk.wikipedia.org/wiki/Стандарти_ISO стандартизації ISO] в рамках Підкомітету “Інженерія програмних засобів” Технічного комітету по стандартизації [https://uk.wikipedia.org/wiki/ISO/IEC_27001:2013 ISO/IEC] – JTC/SC7 [https://en.wikipedia.org/wiki/Software_engineering Software Engineering]; членом Асоціації європейських національних спілок дослідження операцій; співзасновником Асоціації користувачів [https://uk.wikipedia.org/wiki/CDS/ISIS CDS/ISIS] (спільно з ДПНТ бібліотекою Росії); членом Українського відділення Асоціації обчислювальної техніки (АСМ); співзасновником наукового журналу “Проблеми програмування” та міжнародної [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наукова_конференція науково-практичної конференції] з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмування програмування] УкрПРОГ.
 
ІПС НАНУ

В ІПС НАНУ з 1993 року функціонує [http://phd.isofts.kiev.ua аспірантура]. За цей час в ній навчалися 135 аспірантів (в тому числі 105 – з відривом від виробництва). За результатами навчання в аспірантурі захищено 10 кандидатських [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дисертація дисертацій]. Крім того, близько 10 дисертацій знаходяться в стані підготовки до захист. В 2015 році атестовано 5 аспірантів, що в даний час навчаються в аспірантурі ІПС НАН України.

Ліцензія ІПС НАНУ на педагогічну діяльність

[http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Licens-IPS-NANU_all.jpg Ліцензія на підготовку] видана рішенням Ліцензійної комісії Міністерства освіти і науки України (протокол №12/2 від 19.07.2016р., [http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Licens-IPS-NANU.pdf Витяг з наказу])

Освітня підготовка аспірантів в аспірантурі Інституту програмних систем НАН України провадитиметься спільно з [http://www.ukma.edu.ua Національним університетом «Києво-Могилянська Академія»]на підставі [http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Dogovir_PHD-122-13062016.pdf договору про співпрацю].

[http://www.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2017/07/Правила-прийому-на-навчання-до-аспірантури-2017.pdf Правила прийому на навчання до аспірантури]
[[Категорія:Speciality]] [[Категорія:Форма підготовки]]

Сініцин Ігор Петрович

2017-07-27T19:24:01Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Сініцин Ігор Петрович – [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу програмних засобів автоматизації наукових досліджень]] [[Категорія:Технічні науки]]

Моренцов Євген Іванович

2017-07-27T19:23:48Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Моренцов Євген Іванович– [[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Резніченко Валерій Анатолійович

2017-07-27T19:23:36Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Резніченко Валерій Анатолійович– [[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук :: фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих інформаційних систем]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Ільїна Олена Павлівна

2017-07-27T19:23:13Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Ільїна Олена Павлівна – [[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу програмних засобів автоматизації наукових досліджень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Ігнатенко Петро Петрович

2017-07-27T19:23:02Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
[[Ігнатенко Петро Петрович]] -[[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Дорошенко Анатолій Юхимович

2017-07-27T19:22:50Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Дорошенко Анатолій Юхимович
– [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]], [[Звання::Професор|професор]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник відділу теорії комп’ютерних обчислень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Григорян Рафік Давидович

2017-07-27T19:22:36Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
Григорян Рафік Давидович

- [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Біологічні_науки|біологічних наук]].Д-р біол. н. (1992). Премія ім. М. Амосова НАНУ (2007). Закін. Єреван. політех. ін-т (1971). Працював у Єреван. філії Центр. НДІ «Агат» (1971–74), Ін-ті кібернетики АНУ (Київ, 1974–92). Від 1993 – зав. відділу проблем моделювання та надійності людино-машин. систем Ін-ту програм. систем НАНУ (Київ). Наук. діяльність: моделювання кровообігу людини в умовах змін гравітац. навантажень; моделювання взаємодії людина–комп’ютер, розроблення адаптив. комп’ютера.

[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник Науково-дослідного відділу проблем моделювання та надійності людино-машинних систем]] [[Категорія:Біологічні науки]]

Балабанов Олександр Степанович

2017-07-27T19:22:19Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
Балабанов Олександр Степанович
-[[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих інформаційних систем]][[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Алексеєв Віктор Анатолійович

2017-07-27T19:22:04Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
Алексеєв Віктор Анатолійович– [[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих систем програмно-цільового управління]] [[Категорія:Технічні науки]]

Ігнатенко Олексій Петрович

2017-07-27T19:21:49Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
Ігнатенко Олексій Петрович
 
[[Competence management::Qualification_8|Кандидат]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фіз.-мат. наук]], старший науковий співробітник
 
відділу “Теорії комп’ютерних обчислень”
 
Робоча адреса: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корп. 5
 
e–mail: o.ignatenko@gmail.com
 
Ігнатенко Олексій Петрович отримав магістерський диплом з відзнакою за спеціальністю прикладна математика закінчивши Інститут прикладного системного аналізу НТУУ “КПІ” в 2002 році та ступінь кандидата фізико-математичних наук в 2006 після закінчення навчання у аспірантурі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова за спеціальністю “Теоретичні основи інформатики та кібернетики”.
 
Починаючи з 2008 року працює в Інституті програмних систем на посаді старшого наукового співробітника.
 
Основні напрямки досліджень пов’язані з розробкою методів, моделей та засобів керування складними розподіленими обчислювальними системами за умов конфлікту і невизначеності.
 
Протягом роботи було опубліковано більше 30 наукових праць з них 20 у журналах, що входять до переліку ВАК та індексуються у міжнародних науковометричних базах. Має 5 публікацій, що індексовані у системах DBLP та Scopus.
 
Отримував стипендію Президента України для молодих вчених (2006-2008).
 

Успішно приймав участь у наступних проектах (як керівник):
<ul>
<li>Грант Національної академії наук для молодих вчених «Розробка моделей конфліктної взаємодії в мережі Інтернет».</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Розробка математичних моделей антагоністичних керованих процесів у комп’ютерних мережах та системах».</li>
<li>Грант Президента України «Розробка моделей конфліктних процесів у відкритому інформаційному середовищі»</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Розробка конфліктно-керованої моделі системи протидії атакам на відмову у мережі Інтернет»</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Ігрові моделі, методи та засоби аналізу хмарних обчислень»</li>
</ul>
У 2014 році був нагороджений Премією Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених за 2014 рік
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник відділу теорії комп’ютерних обчислень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Академік

2017-07-27T19:21:24Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 
==Академік==
Акаде́мік або ді́йсний член акаде́мії (рос. академик, англ. academician, нім. Akademiker) — дійсний член [https://uk.wikipedia.org/wiki/Академія академії] як корпорації вчених, обраний її загальними зборами. Зазвичай, академіками без уточнення називають членів національної академії наук, академіками (з вказівкою академії) називають дійсних членів інших академій. Академіки обираються таємним голосуванням на загальних зборах відповідної академії з числа її [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів], при цьому право голосу мають тільки академіки.
Іноземними членами НАН України обираються вчені — громадяни інших країн, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової громадськості та які вагомо сприяють розвитку міжнародних наукових зв'язків НАН України.
Члени НАН України обираються довічно. Члени [[Національна_академія_наук_України|НАН України]] об'єднуються у відповідні відділення НАН України.
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Вчене звання]]

Мороз Григорій Борисович

2017-07-27T19:21:07Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
 
Мороз Григорій Борисович
-[[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]],вчений секретар [[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інституту]]
==Контакти==
тел. (+38) (044) 526-33-09 
e-mail: mgbl@isofts.kiev.ua 
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Вчена рада

2017-07-27T19:20:32Z

Stud fit denis:

==Вчена рада==
[[Створив::Лісовий Денис|Pis D ]]
 
Вчена рада [[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інституту]] є колегіальним дорадчим органом управління науковою діяльністю Інституту.
Вчена рада інституту обговорює [[Науково-дослідний_відділ_автоматизованих_інформаційних_систем|основні напрями наукової і науково-технічної діяльності]] інституту і подає їх на затвердження. 
Відділенню [[Інформатика|інформатики]] НАН України та Президії НАН України. Розглядає питання:
<ul>
<li>аналізу стану реалізації [[Науково-дослідний_відділ_автоматизованих_інформаційних_систем|наукових досліджень]] та дослідно-конструкторських робіт інституту;</li>
<li>[[Координація|координації]] та наукового співробітництва з іншими організаціями і установами;</li>
<li>міжнародного наукового [[Співробітництво|співробітництва]] інституту;</li>
<li>діяльності відділів та удосконалення структури інституту;</li>
<li>висування видатних наукових праць, наукових відкриттів і винаходів для присудження премій та медалей, у тому числі міжнародних;</li>
<li>обрання наукових працівників за конкурсом;</li>
<li>порушення клопотань про присвоєння працівникам інституту вчених та почесних звань;</li>
<li>висування кандидатів у дійсні члени ([[Академік|академіки]]) і члени-кореспонденти Національної академії наук України;</li>
<li>висування та обговорення кандидатур на посаду [[Андон_Пилип_Іларіонович|директора інституту]];</li>
<li>підготовки наукових кадрів та роботи з молоддю;</li>
<li>аналізу стану матеріально-технічного та фінансового забезпечення наукових досліджень;</li>
<li>проведення [[Конференція|конференцій]], нарад, [[Симпозіум|симпозіумів]], [[Семінар|семінарів]], виставок, наукових шкіл, у тому числі міжнародних;</li>
<li>науково-видавничої діяльності</li>
</ul>
 

Склад вченої ради:
 
Голова Вченої ради – [[Андон Пилип Іларіонович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|доктор]] [[Науки::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]], [[Академік|академік]] [http://new.nas.gov.ua/UA/Pages/default.aspx НАН України]
 
Заступник голови Вченої Ради – [[Яловець Андрій Леонідович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|доктор]] [[Технічні_науки| технічних наук]]
 
Секретар Вченої ради – [[Мороз Григорій Борисович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Технічні_науки| технічних наук]]
 
[[Алексеєв_Віктор_Анатолійович|Алексеєв Віктор Анатолійович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Технічні_науки| технічних наук]]
 
[[Балабанов_Олександр_Степанович|Балабанов Олександр Степанович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|доктор]] [[Науки::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
 [[Григорян_Рафік_Давидович|Григорян Рафік Давидович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|доктор]] [[Науки::Біологічні_науки|біологічних наук]]
 
[[Дорошенко Анатолій Юхимович]] – [[Competence management::Qualification_8|доктор]] [[Науки::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]], [[Професор|професор]]
 [[Ігнатенко_Олексій_Петрович|Ігнатенко Олексій Петрович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]] 
[[Ігнатенко Петро Петрович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Технічні_науки| технічних наук]]
 
[[Ільїна Олена Павлівна]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
 
[[Резніченко Валерій Анатолійович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
 
[[Моренцов Євген Іванович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|кандидат]] [[Науки::Технічні_науки| технічних наук]]
 
[[Сініцин Ігор Петрович]] – [[Наукова ступінь::Qualification_8|доктор]] [[Науки::Технічні_науки| технічних наук]]
 
[[Категорія:Орган управління]] [[Категорія:Колегіальний орган]]

Лісовий Денис

2017-07-25T07:06:43Z

Stud fit denis:

<h3> Лісовий Денис Олександрович</h3>
 
Студент Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка факультет Інформаційних технологій
проходив практику в [[Інститут_програмних_систем|Інституті програмних систем Національної Академії Наук України]] за період [[Період проходження::1.07.2017 - 31.07.2017]]
 
Керівники практики:
<ul>
<li>З Інституту програмних систем Національної Академії Наук України</li> - Рогушина Юлія Віталіївна 
<li>З Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка факультет</li> - Плескач Валентина Леонідівна
</ul> 
Сторіники,що були створені: {{#ask:[[Створив::Лісовий Денис]] |limit=100|format=ol}}
[[Категорія:Student]] [[Категорія:Персоналії]]

Лісовий Денис

2017-07-25T07:06:23Z

Stud fit denis:

<h3> Лісовий Денис Олександрович</h3>
 
Студент Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка факультет Інформаційних технологій
проходив практику в [[Інститут_програмних_систем|Інституті програмних систем Національної Академії Наук України]] за період [[Період проходження::1.07.2017 - 31.07.2017]]
 
Керівники практики:
<ul>
<li>З Інституту програмних систем Національної Академії Наук України</li> - Рогушина Юлія Віталіївна 
<li>З Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка факультет</li> - Плескач Валентина Леонідівна
</ul> 
Сторіники,що були створені: {{#ask:[[Створив::Лісовий Денис]] limit=100|format=ol}}
[[Категорія:Student]] [[Категорія:Персоналії]]

Стандартизація

2017-07-25T07:03:10Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
<h3>Перелік національних нормативних документів тематичної групи 35.080 «[https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення Програмне забезпечення]» (класифікація ISO)</h3>
1. ДСТУ 2228-93 Системи оброблення інформації. Підготовлення i оброблення даних. Терміни та визначення. 
2. ДСТУ ISO/IEC 2382-4:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 4. Організація даних (ISO/IEC 2382-4:1999, IDT). 
3. ДСТУ ISO/IEC 2382-5:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 5. Подання даних (ISO/IEC 2382-5:1999, IDT). 
4. ДСТУ ISO/IEC 2382-9:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина Обмін даними (ISO/IEC 2382-9:1995, IDT). 
5. ДСТУ ISO/IEC 2382-15:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 15. Мови програмування (ISO/IEC 2382-15:1999, IDT). 
6. ДСТУ ISO/IEC 2382-17:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 17. Бази даних (ISO/IEC 2382-17:1999, IDT). 
7. ДСТУ ISO/IEC 2382-18:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Словник термінів. Частина 18. Розподілене оброблення даних (ISO/IEC 2382-18:1999, IDT). 
8. ДСТУ 2628-94 Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. 
9. ДСТУ 2844-94 Програмні засоби ЕОМ. Забезпечення якості. Терміни та визначення. 
10. ДСТУ 2851-94 Програмні засоби ЕОМ. Документування результатів випробувань. 
11. ДСТУ 2853-94 Програмні засоби ЕОМ. Підготовлення та проведення
випробувань. 
12. ДСТУ 2873-94 Системи оброблення інформації. Програмування. Терміни та визначення. 
13. ДСТУ 2938-94 Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення. 
14. ДСТУ 2939-94 Системи оброблення інформації. Комп’ютерна графіка. Терміни та визначення. 
15. ДСТУ 2940-94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення. 
16. ДСТУ 2941-94 Системи оброблення інформації. Розроблення систем. Терміни та визначення. 
17. ДСТУ 3149-95 Система стандартів з баз даних. Мова баз даних SQL з розширенням цілісності. 
18. ДСТУ 3302-96 Системи стандартів з баз даних. Структура системи словників інформаційних ресурсів. 
19. ДСТУ 3327-96 Методика випробування процесорів мов програмування. Загальні вимоги. 
20. ДСТУ 3329-96 (ГОСТ 34.320-96) Інформаційні технології. Система стандартів з баз даних. Концепція та термінологія для концептуальної схеми й інформаційної бази. 
21. ДСТУ 3578-97 Документація. Формат для обміну бібліографічними даними на магнітних носіях. 
22. ДСТУ 3579-97 Документація. Формат для обміну термінологічними і/або лексикографічними даними на магнітних носіях 
23. ДСТУ 3918-99 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Процеси життєвого циклу програмного забезпечення (ISO/IEC 12207-95). 
24. ДСТУ 3919-99 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Основні напрямки оцінювання та відбору CASE-інструментів (ISO/IEC 14102-95). 
25. ДСТУ 4302:2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Настанови щодо документування комп’ютерних програм (ISO/IEC 6592:2000 МОД). 
26. ДСТУ ISO/IEC 9126-1:2013 Програмна інженерія. Якість продукту. 
Частина 1. Модель якості (ISO/IEC 9126-1:2001,IDT). 
27. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-2:2008 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 2. Зовнішні метрики (ISO/IEC TR 9126-2:2003, IDT). 
28. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-3: 2012 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 3. Внутрішні метрики (ISO/IEC TR 9126-3: 2003, IDT). 
29. ДСТУ ISO/IEC TR 9126-4:2012 Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 4. Метрики якості під час використовування (ISO/IEC TR 9126-4:2004, IDT). 
30. ДСТУ ISO/IEC TR 10032:2012 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Еталонна модель керування даними (ISO/IEC TR 10032:2003) 
31. ДСТУ ISO/IEC 11411:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Зображення переходу стану програмного засобу для спілкування людей (ISO/IEC 11411:1995, IDT). 
32. ДСТУ ISO/IEC 12119:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Пакети програм. Тестування і вимоги до якості. 
33. ДСТУ ISO/IEC TR 12182:2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Класифікація програмних засобів. 
34. ДСТУ ISO/IEC 14143-1:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функціонального розміру. 
Частина 1. Визначення концепцій (ISO/IEC 14143-1:2007, IDT). 
35. ДСТУ ISO/IEC 14143-2:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функційного розміру. Частина 2. Оцінювання відповідності методів вимірювання розміру програмного забезпечення стандарту ISO/IEC 14143-1:1998 (ISO/IEC 14143-2:2002, IDT). 
36. ДСТУ ISO/IEC TR 14143-3:2013 Інформаційні технології. Вимірювання програмного забезпечення. Вимірювання функційного розміру. Частина 3: Верифікація методів вимірювання функційного розміру (ISO/IEC TR 14143-3:2003, IDT). 
37. ДСТУ ISO/IEC 14598-1: 2004 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту Частина 1. Загальний огляд (ISO/IEC 14598-1: 1999, IDT). 
38. ДСТУ ISO/IEC 14598-2: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 2. Планування та керування (ISO/IEC 14598-2: 2000, IDT). 
39. ДСТУ ISO/IEC 14598-3: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 3. Процес для розробників (ISO/IEC 14598-3: 2000, IDT). 
40. ДСТУ ISO/IEC 14598-4: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 4. Процес для замовників (ISO/IEC 14598-4: 1999, IDT). 
41. ДСТУ ISO/IEC 14598-5: 2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання програмного продукту. Частина 5. Процес для оцінювачів (ISO/IEC 14598-5: 1998, IDT). 
42. ДСТУ ISO/IEC 14598-6: 2005 Інформаційні технології. Оцінювання програмного продукту Частина 6. Документація модулів оцінювання (ISO/IEC 14598-6: 2001, IDT). 
43. ДСТУ ISO/IEC 14756:2010 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Вимірювання та рейтингове оцінювання продуктивності комп‘ютерних програмних систем (ISO/IEC 14756:1999, IDT). 
44. ДСТУ ISO/IEC 14764:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Супровід програмного забезпечення. 
45. ДСТУ ISO/IEC TR 15271:2010 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології] Настанови щодо застосування ISO/IEC 12207 (Процеси життєвого циклу програмного забезпечення) (ISO/IEC TR 15271:1998,IDT). 
46. ДСТУ ISO/IEC 15288:2005 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Процеси життєвого циклу систем. (ISO/IEC 15288:2002, IDT). 
47. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-1:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 1. Концепції та вступна настанова (ISO/IEC TR 15504-1:1998, IDT). 
48. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-2:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 2. Еталонна модель процесів та потужності процесу (ISO/IEC TR 15504-2:1998, IDT). 
49. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-3:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 3. Виконання оцінювання (ISO/IEC TR 15504-3:1998, IDT). 
50. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-4:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 4. Настанови з виконання оцінювання (ISO/IEC TR 15504-4:1998, IDT). 
51. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-5:2002 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 5. Модель оцінювання та настанови щодо показників (ISO/IEC TR 15504-5:1999, IDT). 
52. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-6:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 6. Настанова з визначення компетентності оцінювачів (ISO/IEC TR 15504-6:1998, IDT). 
53. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-7:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 7. Настанова з удосконалення процесу (ISO/IEC TR 15504-7:1998, IDT). 
54. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-8:2003 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 8. Настанова з визначення потужності процесу постачальника (ISO/IEC TR 15504-8: 1998, IDT). 
55. ДСТУ ISO/IEC TR 15504-9: 2003[https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Оцінювання процесів життєвого циклу програмних засобів. Частина 9. Словник термінів (ISO/IEC TR 15504-9:1998, IDT). 
56. ДСТУ ISO/IEC 15910:2012 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології Інформаційні технології]. Документування програм. Документація користувача (ISO/IEC 15910:1999, IDT). 
57. ДСТУ ISO/ІЕС 15939:2008 Інженерія систем і програмних засобів. Процес вимірювання (ISO/ІЕС 15939:2007, ІDТ). 
58. ДСТУ ISO/IEC 90003:2006 Програмна інженерія. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 до програмного забезпечення (ISO/IEC 90003:2004, IDT). 
Примітка. Тематична група 35.080 включає розроблення програмних засобів і програмної документації, застосування та використання Internet.
Стандарти можна придбати в:
1) ТОВ “Магазин стандартів” за адресою: [[Адреса:: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 152.]] Тел. [[Телефон: 468-42-70, тел./факс 468-22-30]].
2) ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” за адресою: [[Адреса:: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2.]] Тел.[[Телефон::450-06-82]]
.
Ознайомитися зі стандартами можна в Національній бібліотеці України ім. В.І, Вернадського за адресою:[[Адреса::03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 3.]] Тел. [[Телефон:: 525-81-04, 524-85-03]] (каталожний зал).
[[Категорія:Стандарти]]

Професор

2017-07-25T07:02:49Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
 
==Професор==
Профе́сор (лат. professor — викладач, учитель) — учене звання і посада викладача вищого навчального закладу або наукового співробітника науково-дослідної установи. Офіційний статус із XVI століття (вперше в Оксфордському університеті).
==Історія терміну==
Термін «професор» уперше став вживатися в Римській імперії (середина 1 століття до Р.Х. — кінець 5 століття), де професорами називали вчителів граматичних шкіл, учителів-наставників. Згодом професорами називались учителі духовних шкіл, а з 12 століття — викладачі університетів. Термін «професор» був синонімом учених ступенів магістра чи доктора наук.
<h2>Закони України про присвоєння звання</h2>
Закон України «Про освіту» (стаття 32 — Вчені звання) визначає, що вченими званнями є: [https://uk.wikipedia.org/wiki/Старший_науковий_співробітник старший науковий співробітник]; доцент; професор. Вчені звання — старший науковий співробітник, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Доцент доцент], професор — присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому [https://uk.wikipedia.org/wiki/Кабінет_Міністрів_України Кабінетом Міністрів України].
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (стаття 20 — Наукові ступені і вчені звання) говорить, що вчені мають право на здобуття наукового ступеня [https://uk.wikipedia.org/wiki/Кандидат_наук кандидата наук] і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Атестати доцента і професора видаються [https://uk.wikipedia.org/wiki/Міністерство_освіти_і_науки_України Міністерством освіти України], а дипломи кандидата і доктора наук та атестат [https://uk.wikipedia.org/wiki/Старший_науковий_співробітник старшого наукового співробітника] — Вищою атестаційною комісією України. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.
Закон України «Про вищу освіту» (стаття 48 — Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників) вказує, що посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.
Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач; старший викладач; голова предметної (циклової) комісії; завідувач відділення; заступник директора; директор.
Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: [https://uk.wikipedia.org/wiki/Асистент асистент]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Учитель викладач]; старший викладач; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Доцент доцент]; професор; завідувач кафедри; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Декан_(посада) декан]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проректор проректор]; [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ректор ректор].
[[Категорія:Науковці]] [[Категорія::Вчене звання]]
==Примітки==
<ol>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]</li>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»]</li>
<li>[http://www.mon.gov.ua/ Міністерство освіти України]</li>
<li>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]</li>
</ol>
В Інститут програмних систем НАН України (ІПС) працює :{{#ask:[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Звання::Професор]] | format=ol | limit=10}}

Національна академія наук України

2017-07-25T07:02:28Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Національна академія наук України==
Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[Наукова ступінь::академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.
==Історія==
Українську академію наук засновано за указом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьман гетьмана] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович Павла Скоропадського] і урочисто відкрито 14 листопада [[Рік створення::1918]] року. Її було створено самоврядною установою, яка одразу складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені [https://uk.wikipedia.org/wiki/Західна_Україна Західної України] (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки.
 
Володимир Вернадський — перший президент УАН
Установче спільне зібрання 14 листопада 1918 обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
 
Більшовицький уряд УРСР підтвердив заснування УАН, визначивши її структуру і фінанси. Вже 1921 року відбулося перше скорочення наукових співробітників ВУАН. Декретом від 14 червня 1921 року [https://uk.wikipedia.org/wiki/Рада_народних_комісарів_УРСР Рада Народних Комісарів УСРР] схвалила «Положення про Всеукраїнську Академію наук», згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася наркомату освіти. ВУАН поділялася на 3 відділи, кожен з яких мав у своєму складі кафедри, інститути або комісії. Ці наукові центри створювалися навколо одного з академіків ВУАН і сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного наукового напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали напрям власних досліджень. Сама Академія не мала жорсткої ієрархічної структури.
Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, поки радянський уряд не прибрав залишки автономії через втручання у процедуру виборів керівництва Академії. 1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УРСР. РНК УРСР затвердила новий статут АН УРСР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: Суспільних Наук, Математично-Природничий і Технічний. 1938 року Другий відділ поділено на Фізико-Математичний і Біологічний.
На початок 1941 у складі АН УРСР існувало 26 інститутів. У них працювало 3092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпрі та Львові.
 
Приміщення Президії НАН України на вулиці Володимирській № 54 у Києві
Під час [https://uk.wikipedia.org/wiki/Німецько-радянська_війна Німецько-радянської війни] інститути були евакуйовані в 1941 році. Більшість інститутів та Президія АН УРСР переїхали до Уфи, Інститут електрозварювання — до Нижнього Тагіла, інші установи — до Свердловська (нині Єкатеринбурга), Челябінська, Златоуста та інших міст СРСР. Зусилля академії були прямовані на подання допомоги фронту і тилу. Першочергове місце посіли наукові розробки в галузі оборонної промисловості, поліпшення методики лікування поранених тощо. В березні 1944 почалась реевакуація інститутів АН УРСР до Києва.
До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.
[[Категорія:Наукова організація]]

C Sharp

2017-07-25T07:02:13Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==C Sharp==
C# (вимовляється Сі-шарп) — [[Тип::об'єктно-орієнтована]] [[Програмування|мова програмування]] з безпечною [https://uk.wikipedia.org/wiki/Система_типізації системою типізації] для платформи [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET]. Розроблена [https://uk.wikipedia.org/wiki/Андерс_Гейлсберг Андерсом Гейлсбергом], Скотом Вілтамутом та Пітером Гольде в червні [[Рік створення::2000]] року під егідою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Research Microsoft Research] (при фірмі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft Microsoft]).
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтаксис Синтаксис] C# близький до [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B С++] і [[Java|Java]]. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мова Мова] має строгу статичну типізацію, підтримує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Поліморфізм_(програмування) поліморфізм], перевантаження операторів, вказівники на функції-члени класів, атрибути, події, властивості, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Обробка_винятків винятки], коментарі у форматі [https://uk.wikipedia.org/wiki/XML XML]. Перейнявши багато що від своїх попередників — мов [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B С++], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Object_Pascal Delphi], Модула і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Smalltalk Smalltalk] — С#, спираючись на практику їхнього [https://uk.wikipedia.org/wiki/Застосування використання], виключає деякі моделі, що зарекомендували себе як проблематичні при розробці програмних систем, наприклад [https://uk.wikipedia.org/wiki/Множинне_успадкування множинне спадкування класів] (на відміну від C++).
==Історія виникнення==
C# є дуже близьким родичем [[Програмування|мови програмування]] [[Java|Java]]. Мова [[Java|Java]] була створена компанією Sun Microsystems, коли глобальний розвиток інтернету поставив задачу роззосереджених обчислень. Взявши за основу популярну мову C++, Java виключила з неї потенційно небезпечні речі (типу вказівників без контролю виходу за межі). Для роззосереджених обчислень була створена концепція віртуальної машини та машинно-незалежного байт-коду, свого роду посередника між вихідним текстом програм і апаратними інструкціями комп'ютера чи іншого інтелектуального пристрою.
Java набула чималої популярності, і була ліцензована також і компанією [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft Microsoft]. Але з плином часу Sun почала винуватити Microsoft, що та при створенні свого клону Java робить її сумісною виключно з платформою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Windows Windows], чим суперечить самій концепції машинно-незалежного середовища виконання і порушує ліцензійну угоду. Microsoft відмовилася піти назустріч вимогам Sun, і тому з'ясування стосунків набуло статусу судового процесу. Суд визнав позицію Sun справедливою, і зобов'язав Microsoft відмовитися від позаліцензійного використання Java.
У цій ситуації в Microsoft вирішили, користуючись своєю вагою на ринку, створити свій власний аналог Java — мову, в якій корпорація стане повновладним господарем. Ця новостворена мова отримала назву C#. Вона успадкувала від Java концепції віртуальної машини (середовище .NET), байт-коду (MSIL) і більшої безпеки вихідного коду програм, плюс врахувала досвід використання програм на Java.
Нововведенням C# стала можливість легшої взаємодії, порівняно з мовами-попередниками, з кодом програм, написаних на інших мовах, що є важливим при створенні великих проектів. Якщо програми на різних мовах виконуються на платформі [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET], .NET бере на себе клопіт щодо сумісності програм (тобто типів даних, за кінцевим рахунком).
Станом на сьогодні C# визначено флагманською мовою корпорації Microsoft, бо вона найповніше використовує нові можливості .NET. Решта мов програмування, хоч і підтримуються, але визнані такими, що мають спадкові прогалини щодо використання .NET.
[[Категорія:Мови програмування]]

Програмування

2017-07-25T07:01:55Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Визначення==
Програмування — процес [[Процес::проектування програм|проектування]], [[Процес::написання програм|написання]], [[Процес::тестування програм|тестування]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Налагодження_програм зневадження] і підтримки комп'ютерних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програма програм]. Програмування поєднує в собі елементи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інженерія інженерії] (існує навіть відповідна спеціальна галузь інженерії — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмна_інженерія програмна інженерія], англ. software engineering), фундаментальних наук (перш за все [https://uk.wikipedia.org/wiki/Математика математики]) і мистецтва.
У вужчому значенні програмування розглядається як кодування — реалізація у вигляді програми одного чи кількох взаємопов'язаних алгоритмів (у сучасних умовах це здійснюється з застосуванням [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мова_програмування мов програмування]). У ширшому сенсі процес програмування охоплює і створення, тобто розробку, алгоритмів, і аналіз потреб майбутніх користувачів програмного забезпечення.
У широкому значенні програмування використовується у значенні створення програми дій або [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгоритм алгоритмів] та навчання людей або пристроїв діяти за алгоритмами.
==Сучасне програмування==
Критерії якості
 
Яким би не був підхід до створення програмного забезпечення, кінцева програма має задовольняти деяким вимогам. Найчастіше зустрічаються:
<ul>
<li>Ефективність/Продуктивність:кількість ресурсів системи, що споживає програма (час процесора, розмір пам'яті, зовнішня пам'ять, ширина каналу мережі, і навіть взаємодії з користувачем). Чим менше ресурсів споживається, тим краще;</li>
<li>Надійність:ймовірність того, що результат роботи програми правильний. Це залежить від коректності алгоритмів та правильності кодування;</li>
<li>Стійкість: як програма розв'язує проблеми в нестандартних ситуаціях, як наприклад неправильні дані, недоступність необхідних ресурсів як наприклад пам'ять, локальна мережа, та неправильні дії користувача;</li>
<li>Зручність: ергономічність програми. Легкість, з якою особа може використовувати програму для своїх цілей;</li>
<li>Переносимість:діапазон [https://uk.wikipedia.org/wiki/Апаратне_забезпечення апаратного забезпечення] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Операційна_система операційних систем] на яких можна [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компілятор компілювати] чи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтерпретатор інтерпретувати] код програми, виконуючи її. Це залежить від відмінностей в програмних ресурсах наданих різними платформами, включаючи ресурси, наявність компіляторів та бібліотек для мови програмування;</li>
<li>Масштабованість: Простота подальшого супроводження програми, тобто внесення в неї додаткових вдосконалень, що збільшують функціональність чи виправляють помилки. Цей критерій не має прямого відношення до користувача, але впливає на час, протягом якого програма буде використовуватись.</li>
</ul>
 
'''Рівні програмування'''
 
Успішне програмування передбачає виконання необхідних дій на таких рівнях:
<ul>
<li>Економічний(бізнес-логіка): Формування вимог до програмного продукту з урахуванням привабливості для користувачів, прибутковості для розробника і наявних можливостей розробника;</li>
<li>Структурний(архітектура): Створення переліку і взаємозв'язків потрібних модулів, графічних і звукових елементів, алгоритмів, баз даних, файлів, вибір мови програмування;</li>
<li>Детальний/Фізичний(кодування): Реалізація окремих функцій з використанням конструкцій і операторів мови програмування, друкування тексту програми на клавіатурі.</li>
</ul>
 
==Мова програмування==
Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це [https://uk.wikipedia.org/wiki/Формальна_мова штучна мова], створена для передачі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Команда_(програмування) команд] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Машина машинам], зокрема [https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютер комп'ютерам]. Мови програмування використовуються для створення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютерна_програма програм], котрі контролюють поведінку машин, та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгоритм запису алгоритмів].
Більш строге визначення: мова програмування — це система позначень для опису алгоритмів та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Структура_даних структур даних], певна штучна формальна система, засобами якої можна виражати алгоритми. Мову програмування визначає набір [https://uk.wikipedia.org/wiki/Лексика лексичних], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтаксис синтаксичних] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантика семантичних правил], що задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконує виконавець ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Комп%27ютер комп'ютер]) під її управлінням.
З часу створення перших програмованих машин було створено понад дві з половиною тисячі мов програмування. Щороку їх кількість поповнюється новими. Деякими мовами вміє користуватись тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти зазвичай застосовують в своїй роботі декілька мов програмування.
 
'''Означення'''
 
Мова програмування - це нотація для запису програм, які є специфікаціями якогось обчислення або алгоритму.
<h3>Серед яких:</h3>
випущені до 2000 року: {{#ask:[[Категорія:Мови програмування]] [[Рік створення::<2000]]}}
 
випущені після 2000 року: {{#ask:[[Категорія:Мови програмування]] [[Рік створення::>2000]]}}
[[Категорія:Кібернетика]] [[Категорія:Науки]]

Сініцин Ігор Петрович

2017-07-25T07:01:40Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Сініцин Ігор Петрович – [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу програмних засобів автоматизації наукових досліджень]] [[Категорія:Технічні науки]]

Біологічні науки

2017-07-25T07:01:03Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Біологічні науки==
'''Біологія''' 
Біоло́гія (дав.-гр. βίοσ — життя, дав.-гр. λόγος — слово; наука) — система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про істот, що заселяють [https://uk.wikipedia.org/wiki/Земля Землю] чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Спадковість спадковість], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінливість_біологічна мінливість], взаємини,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Систематика систематику], поширення на Землі; про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві [https://uk.wikipedia.org/wiki/Життя життю] в усіх його проявах.
==Завдання біології і огляд основних проблем==
Завданням біології є всебічне вивчання всієї сукупності [https://uk.wikipedia.org/wiki/Організм організмів] як сучасних, так і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Викопні_рештки_організмів викопних]. Кількість сучасних видів організмів сягає близько 2 млн, серед яких понад 1,5 млн тварин. Приблизно стільки ж відомо викопних видів. Біологи досліджують будову рослин і тварин, їх життєві функції, спосіб життя та поширення на Землі, їхній історичний розвиток і значину, шляхи використання тощо. Ці розсліди дають можливість щонайбільше й раціональніше використовувати в інтересах людини корисні форми й усе успішніше знищувати шкідливі.
Питання про історичний розвиток органічного світу й походження людини є одними з найважливіших в сучасній біології; вони завжди стояли в центрі боротьби між [https://uk.wikipedia.org/wiki/Матеріалізм матеріялізмом] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ідеалізм ідеалізмом]. Саме розділ біології, що осягає ці питання, зазнавав і зазнає сильних нападок із боку реакційних сил в біології.
Біологія нині — складна система наукових дисциплін, кожна з яких має свої завдання, свої [https://uk.wikipedia.org/wiki/Метод методи] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єкт_(філософія) об'єкти] дослідження.
Увесь світ організмів, залежно від ступеня їх споріднености, поділяють на певні групи: типи, класи, ряди, родини, роди, види. Розподіл організмів по групах, або їхню класифікацію, здійснює систематика. Основоположником наукової [https://uk.wikipedia.org/wiki/Систематика систематики] був [https://uk.wikipedia.org/wiki/Карл_Лінней К. Лінней].
Поділ біології на окремі наукові дисципліни визначають передусім місцем організмів у системі. Своєрідні особливості рослинних і тваринних організмів зумовили насамперед диференціацію двох основних галузей біології — ботаніки, що всебічно вивчає рослини, і зоології — науки про тварин. Чимало розділів ботаніки і зоології нині є самостійними науками. Наприклад, з ботаніки виокремились науки: про бактерії — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Бактеріологія бактеріологія], про водорості — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Альгологія альгологія], про гриби — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мікологія мікологія], про імшедь — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліхенологія ліхенологія], про мохи — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Бріологія бріологія] та ін. У 20 ст. розвинулась [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірусологія вірусологія]. Зоологію також поділяють на низку наук, кожна з яких вивчає певну групу тварин. Так, одноклітинних вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Протозоологія протозоологія], паразитичні черви — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гельмінтологія гельмінтологія], раків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Карцинологія карцинологія], павуків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Арахнологія арахнологія], комах — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ентомологія ентомологія], молюсків — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Малакологія малакологія], риб — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Іхтіологія іхтіологія], земноводяних — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Батрахологія батрахологія], плазунів —[https://uk.wikipedia.org/wiki/Герпетологія герпетологія], птахів — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Орнітологія орнітологія], ссавців — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Теріологія мамаліологія] (теріологія). Крім того, розрізняють ще [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гідробіологія гідробіологію] — науку, що вивчає життя організмів у водному середовищі, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паразитологія паразитологію] — науку про паразитичні організми та боротьбу з ними.
Будову організмів та її зміни в індивідуальному й історичному розвитку досліджує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Морфологія_(біологія) морфологія], яка є базою для розвитку інших біологічних наук. Для вивчення внутрішньої будови організмів морфологія користується методом розтинів та зрізів, тому цей її розділ відомий ще під назвою [https://uk.wikipedia.org/wiki/Анатомія анатомії]. Застосування порівняльного аналізу внутрішніх структур уможливило здійснити низку важливих узагальнин. Без порівняльної анатомії неможливе розв'язання такої важливої проблеми, як [https://uk.wikipedia.org/wiki/Еволюція еволюція] органічного світу.
Мікроскопічне дослідження найтоншої будови тіла організмів, недоступної для голого людського ока, здійснює наука про тканини — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гістологія гістологія]. Рівнобіжно з порівняльною анатомією розвинулась порівняльна гістологія. Мікроскопічне дослідження будови клітин привело до розвитку [https://uk.wikipedia.org/wiki/Клітинна_біологія клітинної біології] — науки про будову, хімічний склад, фізіологічні властивості та розвиток цієї [https://uk.wikipedia.org/wiki/Клітина основної структурної одиниці істот].
Морфологічні науки тісно переплітаються з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізіологія фізіологією], яка вивчає життєві функції організмів, тобто процеси їхньої життєдіяльности (рух, харчування, дихання, кровообіг, виділення, передавання нервового збудження тощо). З фізіологією споріднена [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біохімія біохімія], або фізіологічна хімія, яка досліджує хімічні процеси, що лежать в основі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Обмін_речовин обміну речовин], провадить [https://uk.wikipedia.org/wiki/Хімічний_аналіз хімічний аналіз] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тканина_(біологія) тканин] та різних виділень організму.
Взаємини і взаємодію організму та довкілля вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Екологія екологія]. Важливим її розділом є ценологія, яка вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біоценоз біоценози]. З даних екології і ценології виходить у своїх висновках [https://uk.wikipedia.org/wiki/Біогеографія біогеографія], яку поділяють на [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фітогеографія фітогеографію] (географія рослин) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Зоогеографія зоогеографію] (географія тварин).
Індивідуальний розвиток організмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Онтогенез онтогенез]) поділяють на два етапи — ембріональний (зародковий) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Післязародковий_розвиток постембріональний] (післязародковий). Закономірності ембріонального розвитку вивчає [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ембріологія ембріологія], яку, природно, поділяють на ембріологію рослин та ембріологію тварин і людини. Питання [https://uk.wikipedia.org/wiki/Спадковість спадковості] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінливість_біологічна мінливостi] організмів досліджує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Генетика генетика].
Еволюційне вчення, або дарвінізм, осягає як загальні закономірності еволюції організмів, так і чинники історичного (філогенетичного) й індивідуального розвитку тварин і рослин. Конкретні шляхи історичного розвитку, спорідненість різних систематичних груп організмів — їхню філогенію вивчає філогенетика. Вельми важливу значину для виявляння споріднености організмів має палеонтологія, яка досліджує викопних рослин (палеоботаніка) і викопних тварин (палеозоологія) та їхній розвиток протягом усіх геологічних часів. Саме вона дозволяє на підставі документальних даних — скам'янілих рештів викопних організмів — відтворити реальну картину еволюції органічного світу, послідовні етапи розвитку життя на Землі.
Аналізуючи складні біологічні явища треба розглядати їх у тісному зв'язку з процесами, що відбуваються в неживій природі. Тому Б. широко користується послугами фізики, хімії, геології та ін. природничих наук. Вивчання фізичних закономірностей у біологічних явищах, зокрема впливу радіоактивних речовин на організми, привело до виникнення нових розділів Б. — біофізики та радіобіології.
==Біологічними науками займаються:==
{{#ask:[[Категорія:Біологічні науки]]}}

C

2017-07-25T07:00:44Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==C(мова програмування)==
C (укр. Сі) — універсальна, [[Tип:: процедурна]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Імперативне_програмування імперативна] мова [[Програмування | програмування загального призначення]], розроблена у [[Рік створення::1972]] році [https://uk.wikipedia.org/wiki/Денніс_Рітчі Денісом Рітчі] у [[Створена:: Bell Telephone Laboratories]] з метою написання нею операційної системи [https://uk.wikipedia.org/wiki/UNIX UNIX].
Хоча С і було розроблено для написання [https://uk.wikipedia.org/wiki/Системне_програмне_забезпечення системного програмного забезпечення]], наразі вона досить часто використовується для написання прикладного програмного забезпечення.
С імовірно, є найпопулярнішою у світі мовою програмування за кількістю вже написаного нею програмного забезпечення, доступного під [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільне_програмне_забезпечення вільними ліцензіями] коду та кількості програмістів, котрі її знають. Версії компіляторів для мови С існують для багатьох [https://uk.wikipedia.org/wiki/Операційна_система операційних систем] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура_комп%27ютера апаратних архітектур]. C здійснила великий вплив на інші мови програмування, особливо на [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B C++], яка спочатку проектувалася, як розширення для С, а також на Java та C#, які запозичили у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Оператори_в_C_та_C%2B%2B С синтаксис].
[[Категорія:Мови програмування]]
==Використання==
Одним із наслідків значного поширення та ефективності С є те, що компілятори, бібліотеки та інтерпретатори багатьох інших високорівневих мов програмування реалізуються на С.
С використовується як проміжна мова деякими високорівневими мовами програмування. Це здійснюється одним із двох наступних способів: 
<ol>
<li>Продукується текст програми мовою C паралельно з іншим вихідним кодом: машинним, об'єктним та/або двійковим. Наприклад, така поведінка характерна для деяких діалектів мови Lisp (Lush)</li>
<li>Продукується виключно текст на С. Приклади: Eiffel, Sather, Esterel.</li>
</ol>
 
Вихідний текст програми на С передається компілятору С, який видає кінцевий машинний або двійковий код. Це зроблено задля переносимості (компілятори мови С існують майже для усіх платформ) і уникання необхідності розвитку специфічних для машини генераторів команд. 
Завдяки величезній популярності мови програмування C, останні стандарти мови Фортран ввели механізм сумісності, що дозволяє просту і стандартизовану взаємодію між програмами на [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фортран Фортран] та C. Сумісність досягається на майже усіх основних рівнях: вбудованих і похідних типів, вказівників, змінних, функцій та процедур.
==Бібліотеки==
[[Програмування|Мова програмування]] С використовує бібліотеки, як основний засіб свого розширення. У С, бібліотека — набір функцій, котрі містяться в одному файлі. Кожна бібліотека, за звичай має заголовочний файл, в якому містяться прототипи функцій, присутніх у бібліотеці, яка може використовуватися, а також декларації спеціальних типів даних і макро-символів, що використовують ці функції. Для того, щоб програма використовувала бібліотеку, заголовний файл цієї бібліотеки має бути оголошений вгорі файлу із сирцевим кодом, і бібліотека має бути злінкованою з програмою, що у багатьох випадках вимагає спеціальної опції для компілятора (наприклад, -lmath). 
Загальною [https://uk.wikipedia.org/wiki/Стандартна_бібліотека_мови_Сі бібліотекою С] є стандартна бібліотека С stdlib.h, що вказана у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародна_організація_зі_стандартизації ISO] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/C_(мова_програмування) ANSI C] стандартах, і розповсюджується з кожним сучасним компілятором мови С.
Іншим загальним набором функцій стандартної бібліотеки С є той, що використовується [https://uk.wikipedia.org/wiki/Застосунок застосунками]. Проектувалися вони для UNIX-подібних систем, у першу чергу, для забезпечення інтерфейсу до ядра. Ці функції деталізуються у різноманітних стандартах, на кшталт [https://uk.wikipedia.org/wiki/POSIX POSIX] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Single_UNIX_Specification Single UNIX Specification]. 
Відтоді, як С набула великої популярності, для неї було написано чимало інших бібліотек. Бібліотеки часто пишуться на С, оскільки компілятори C генерують ефективний [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктний_модуль об'єктний код]; пізніше [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програміст програмісти] створюють інтерфейси до бібліотек таким чином, що ті можуть використовуватися високорівневими мовами, на кшталт [[Java|Java]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Perl Perl] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Python Python].

Java

2017-07-25T07:00:26Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Java==
Java (вимовляється Джава; інколи — Ява) — [[Тип::об'єктно-орієнтована]] мова [[Програмування |програмування]], випущена [[Рік створення::1995]] року [[Створена::«Sun Microsystems»]] як основний компонент платформи Java. З 2009 року мовою займається компанія [https://uk.wikipedia.org/wiki/Oracle_Corporation «Oracle»], яка того року придбала [https://uk.wikipedia.org/wiki/Sun_Microsystems «Sun Microsystems»]. В офіційній реалізації Java-програми компілюються у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Байт-код байт-код], який при виконанні інтерпретується віртуальною машиною для конкретної платформи.
«Oracle» надає компілятор Java та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Віртуальна_машина_Java віртуальну машину Java], які задовольняють специфікації [https://uk.wikipedia.org/wiki/Java_Community_Process Java Community Process], під ліцензією [https://uk.wikipedia.org/wiki/GNU_General_Public_License GNU General Public License].
Мова значно запозичила синтаксис із [[C|C]] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/C%2B%2B C++]. Зокрема, взято за основу об'єктну модель С++, проте її модифіковано. Усунуто можливість появи деяких конфліктних ситуацій, що могли виникнути через помилки програміста та полегшено сам процес розробки об'єктно-орієнтованих програм. Ряд дій, які в С/C++ повинні здійснювати програмісти, доручено віртуальній машині. Передусім Java розроблялась як платформо-незалежна мова, тому вона має менше низькорівневих можливостей для роботи з апаратним забезпеченням, що в порівнянні, наприклад, з C++ зменшує швидкість роботи програм. За необхідності таких дій Java дозволяє викликати підпрограми, написані іншими мовами програмування.
Java вплинула на розвиток J++, що розроблялась компанією [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft «Microsoft»]. Роботу над J++ було зупинено через судовий позов «Sun Microsystems», оскільки ця мова програмування була модифікацією Java. Пізніше в новій платформі «Microsoft» [https://uk.wikipedia.org/wiki/.NET_Framework .NET] випустили [https://uk.wikipedia.org/wiki/Visual_J_Sharp J#], щоб полегшити міграцію програмістів J++ або Java на нову платформу. З часом нова мова програмування С# стала основною мовою платформи, перейнявши багато чого з Java. [https://uk.wikipedia.org/wiki/Visual_J_Sharp J#] востаннє включався в версію [https://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Visual_Studio Microsoft Visual Studio] 2005. Мова сценаріїв [https://uk.wikipedia.org/wiki/JavaScript JavaScript] має схожу із Java назву і синтаксис, але не пов'язана із Java.
[[Категорія:Мови програмування]]

Технічні науки

2017-07-25T07:00:07Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
<h1>Технічні науки</h1>
==Загальна характеристика==
Технічні науки — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука науки], що вивчають закономірності розвитку [https://uk.wikipedia.org/wiki/Техніка техніки] і визначають способи найкращого її використання.
 
До головних технічних наук належать: металургія, гірництво, ливарна справа, машинознавство, електротехніка, теплотехніка, гідротехніка, радіотехніка, будівництво й ін. Технічні науки тісно пов'язані з точними науками (математика, кібернетика, інформатика) та природничими науками (фізика, хімія, геологія, біологія), впливають одна на одну, а при їхній співдії виникають нові галузі (наприклад, біоніка). ++
В Україні перші наукові дослідження з техніки почалися з кінця 18 ст.; упродовж 19 — поч. 20 століть досліди зосереджувалися на вдосконаленні технології металів, машинобудування, видобутку корисних копалин тощо. До першої світової війни технічні науки розвивалися головно у високих школах: у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_національний_університет_імені_Тараса_Шевченка Київському] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_національний_університет_імені_В._Н._Каразіна Харківському] університетах, у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_«Харківський_політехнічний_інститут» Харківському] (до 1929 Технологічному) і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_України_«Київський_політехнічний_інститут_імені_Ігоря_Сікорського» Київському політехнічному] інститутах, у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_університет_«Львівська_політехніка» Львівській політехніцi], в [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_гірничий_університет Катеринославському гірничому інституті]. Після воєнного занепаду й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Жовтневий_переворот революції 1917] технічні науки почали відроджуватися й розвиватися за змінених політичних умов. За радянського часу на техніку й технічні науки звернено особливу увагу, засновано нові науково-технічні дослідні інститути та центри, а з 1935, зокрема, після
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Друга_світова_війна Другої світової війни], відбулася виразна переорієнтація науки насамперед на технічний сектор.
Науково-дослідні установи сектора технічних наук зазнавали часто реорганізаційних та адміністративних змін, інститути то об'єднувалися, то відокремлювалися, їх передавали з мережі управління [https://uk.wikipedia.org/wiki/Народний_комісаріат наркоматів] у мережу [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національна_академія_наук_України АН УРСР] і навпаки. У 1920 — 30-их роках більшість із них перебувала під керівництвом українських республіканських центрів. Українські вчені-техніки тоді досягли значних успіхів у дослідній роботі, а українська технічна наука ставала все більше відомою у світі. 
Новий період розвитку технічних наук в Україні, зумовлений посиленою технізацією всіх ділянок життя у світі, починається після воєнної руїни 1941 — 44. Відбудова тривала довше ніж заплановано, частково до середини 1950-их pp. Більшість нових інститутів побудовано у 1960-их і 70-их роках. Поряд із традиційними секторами технічної науки розвинулись нові, постали численні інститути, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Лабораторія лабораторії] та експериментальні [https://uk.wikipedia.org/wiki/Конструкторське_бюро конструкторські бюро] в галузі [[Кібернетика|кібернетики]], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ядерна_енергетика ядерних досліджень] й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Енергетика енергетики] (будова ракет і космічних кораблів), навігаційної, авіаційної техніки, техніки високих температур ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Плазма_(агрегатний_стан) плазми]) та низьких температур (кріоґеніка, застосування [https://uk.wikipedia.org/wiki/Надпровідність надпровідності] матеріалів), техніки і хімії [https://uk.wikipedia.org/wiki/Високомолекулярні_сполуки високомолекулярних] сполук та нових [https://uk.wikipedia.org/wiki/Синтетичні_матеріали синтетичних матеріалів]. У кінці 1973 в Україні було 348 науково-дослідних інститутів, у тому числі близько 200 відомчих інститутів промислового призначення — майже всі із сектора технічних та фізико-технічних наук; у мережі АН УРСР їх було 62. У 1977 з 178 600 наукових працівників УРСР близько 105 000 працювало в секторі технічних та природничо-технічних наук.
===Електротехніка===
Перші дослідження з Е. в ділянці електричних машин та мереж розпочато в кін. 19 ст. в Харківському Технологічному Інституті (з 1921 електротехн. фак. під керівництвом П. Копняєва), Київ. Політехн. Інституті й Катеринославській Вищій Гірничій Школі. З електрифікацією України в 1920-их pp. розвинулися й дослідження з Е. 1939 створено Інститут Енергетики АН УРСР, з якого, у 1947 виділено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_електродинаміки_НАН_України Інститут електротехніки] (з 1964 — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_електродинаміки_НАН_України Інститут електродинаміки]). Крім цього, досліди з Е. ведено в АН УРСР в Інституті Електрозварювання ім. Є. Патона, Обчислювальному центрі (з 1961 — Інститут Кібернетики АН УРСР у Києві), Інституті Машинознавства та Автоматики (з 1964 — Фізико-Мех. Інститут у Львові), на електротехн. фак. вузів, у політехн. інститутах, Київ. Інституті Автоматики, Н.-Д. Електротехн. Інституті у Харкові, Всесоюзному Н.-Д. Інституті Важкого Електромашинобудування в Харкові, Всесоюзному Інституті Трансформаторобудування в Запоріжжі. Учені України провели дослідження в галузі електричних машин та трансформаторів (П. Копняев,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоморохов_Олександр_Олександрович О. Скоморохов], І. Постников), розрахунку електричних мереж, автоматичного регулювання напруги синхронічних генераторів (В. Хрущов), теорії електротягового устаткування (О. Потебня), електрозварювання металів (Є. Патон, В. Нікітін). Важливіші роботи виконано в ділянці регуляторів збудження синхронних генераторів та синхронних двигунів (С. Лебедев), створено пристрої автоматичного регулювання напруги синхронних генераторів і компенсаторів, автоматизації гідроелектростанцій (Л. Цукерник), розроблено високочутливі пристрої для захисту потужних електричних машин та ліній електропередач від замикання на землю (І. Сирота), проведено дослідження нових систем безконтактної автоматики й телемеханіки (Й. Гребень), розроблено й освоєно нові типи електровимірювальної апаратури (А. Нестеренко), надпотужні генератори змінного струму (Л. Станіславський), електричні генератори для електроімпульсної обробки металів (І. Рогачов), впроваджено у виробництво автоматичні мости змінного струму (Ф. Гриневич, В. Карпенко, А. Новик, М. Сурду), нові типи однофазних двигунів (О. Адаменко, І. Постніков). У Київ. Інституті Електротехніки АН УРСР створено й здано в експлуатацію (1951) першу в СРСР і на евр. континенті електронну цифрову обчислювальну машину «МЕЛМ» (С. Лебедев й ін.). Укр. дослідники виконали ґрунтовні роботи з електроавтоматики й регулювання асинхронних двигунів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Івахненко_Олексій_Григорович О. Івахненко]), з галузі електричних кіл, електромоделювання, електронних аналогових машин (Ю. Пухов, Ю: Величко, В. Сигорський, О. Мілях, Б. Блажкевич), з Т. високої напруги (І. Федченко), зі створення метод електрозварювання (Б. Патон, В. Лебедев, К. Хрєнов). Практичного застосування дійшла розробка й впровадження компенсаційних ртутновипрямних агрегатів (І. Чиженко, А. Немировськмй, В. Рущук, О. Дроботенко), гальмування й регулювання швидкості асинхронних двигунів (Т. Губенко), передача струму високовольтними лініями (Г. Денисенко). Досвіди електрифікації сіль. господарства провадив В. Кияниця, гірничої електротехніки — Інститут Гірничої Механіки й Техн. Кібернетики (Донецьке), залізничого транспорту — Дніпропетровський Інститут Залізничого Транспорту. Теоретичним і практичним проблемам Е. присвячені респ. зб. «Проблемы технической электродинамики» (квартальним), «Полупроводниковая техника и злектроника» і щорічник «Квантовая электроника».
===Радіотехніка===
Радіотехніка в Україні розвинулася на початку [https://uk.wikipedia.org/wiki/XX_століття 20 століття] у зв'язку з дослідами М. Пильчикова в Одеському університеті та Харківському технологічному інституті (він керував і спорудженням досл. радіостанції на Херсонському маяку, робив досліди з радіотелекерування), М. Умов (теоретична фізика в Одеському університеті, М. Бонч-Бруєвича (створив 1906 у Києві оригінальний радіопередавач), Д. Рожанського в Харківському університеті. 1920-х років радіотехнічні досліди провадили: в Одеському політехнічному інституті [https://uk.wikipedia.org/wiki/Папалексі_Микола_Дмитрович М.Папалексі] (про напрямленість радіотелеграфування, радіозв'язку з підводними човнами, телекерування), у Київському —
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Огієвський_Володимир_Васильович В.Огієвський] (створив 1924 у Києві першу в Україні радіомовну станцію), інші вчені в Харківському, згодом Львівському також в інших вищих навчальних закладах України. Наукові дослідження з аудіотехніки ведуться у Фізико-технічному інституті АН УРСР в Харкові, в [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститут_радіофізики_та_електроніки_імені_О._Я._Усикова_НАН_України Інституті радіофізики й електроніки АН УРСР] (організованому 1955) у Харкові й Інституті радіотехнічних проблем у Києві. Українські вчені досліджували: генератори надвисоких частот великої потужності та теорію маґнетрона (А. Слуцкін, С. Брауде, І. Трутень, Г. Левін), безпровідну передачу енергії на далекі віддалі, нові ефективні методи модуляції, телебачення, радіольокації, електроніки надвисотних частот, фазотронний метод генерації радіохвиль (С. Тетельбаум, О. Усиков), теорію і техніку напівпровідників, дифракцію електронів, кінетику фотопровідності ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Лашкарьов_Вадим_Євгенович В. Лашкарьов], С. Пекар), техніку слабких струмів електродинаміку, теорії довгих ліній (С. Котельніков), відбиття радіохвиль від метеорних слідів та ін. проблем радіоастрономії (С.Брауде в Харківському Інституті Радіофізики й Електроніки АН УРСР), поширення радіохвиль у тропосферних хвилеводах і створення радіо-океанографії ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Брауде_Семен_Якович С. Брауде], І. Островський І. Тургєнєв, А. Мень), дифракцію [https://uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітна_хвиля електромагнітних хвиль] (В. Марченко, В. Шестопалов), електронної емісії (Н. Моргуліс). Теоретичній радіотехніці сприяли нові методи дослідження нелінійної механіки, квантової теорії поля та квантової радіотехніки (М. Боголюбов, М. Крилов, А. Чернець). Проблемам радіотехніки присвячений квартальник «Радиотехника», міжвідомчий збірник «Радиотехник». Статті з радіотехніки появлялися в журналі «Радіо» (1930–1941).
===Машинознавство===
М. виникло в другій пол. 19 ст. при університетах (Харків, Київ, Одеса), при [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_«Харківський_політехнічний_інститут» Харківському технологічному інституті] (О. Латишов, Ю. Проскура),[https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_технічний_університет_України_«Київський_політехнічний_інститут_імені_Ігоря_Сікорського» Київському політехному інституті] (К. Шіндлер, М. Делоне) й [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_гірничий_університет Катеринославській Вищій Гірничій Школі] ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Динник_Олександр_Миколайович О. Динник]) та в Галичині у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_університет_«Львівська_політехніка» Львівській Політехніці]. До 1917 дослідження з М. зосереджувалися над питаннями механіки (М. Делоне), опору матеріалів, теорії пружності й коливань (О. Динник, С. Тимошенко), теорії механізмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирпичов_Віктор_Львович В. Кирпичов]), різання металів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Зворикін_Костянтин_Олексійович К. Зворикін]), міцності матеріалів (К. Симінський, А. Виноградов); створено схему першого у світі реактивного літаючого апарату (М. Кибальчич), проектовано пропелерні турбіни (Ю. Проскура). Після 1917 дослідження з М. провадив Інститут Техн. Механіки при УАН у Києві (дир. С. Тимошенко 1919 — 20), згодом при АН УРСР створено ряд Інститутів: фізикомех. (у Львові), електрозварювання, механіки (з 1960), кібернетики, техн. теплофізики, електродинаміки, металофізики, н.-д. Інститути М. в Краматорську й Харкові; Укр. Н.-Д. Інститут Верстатобудів. й Інструментальної промисловості в Одесі. У 1920-их pp. проведено досліди в ділянці с.-г. М. на станціях у Грушках (Київщина), Акимінському (Мелітопільщина) та в Харківському Н.-Д. Інституті М.
У ділянці М. укр. вчені провадили н.-д. праці з теоретичного М. ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Граве_Дмитро_Олександрович Д. Ґраве]); з теорії нелінійної механіки, використовуваної при розрахунку електричних машин та стійкості літаків (М. Крилов, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Боголюбов М. Боголюбов]); з теорії гідравлічних машин (Ю. Проскура); з теорії ґрунтообробних машин (А. Василенко); деталей машин (В. Добровольський, С. Серенсен); ракетної техніки (Ю. Кондратюк), літакобудування (Г. Чечет, Д. Григорович); концентрації напружень б. отворів у елементах машин (Г. Савін); міцності в машинобудуванні (Ю. Писаренко); нових метод розрахунку турбомашин і термопружності (А. Коваленко); теорії й конструкції теплових двигунів й енергетичних установок (І. Швець,[https://uk.wikipedia.org/wiki/Дибан_Євген_Павлович Є. Дибан]); міцності, тривкості та коливань мех. систем (О. Пеньков, Ю. Митропольський, В. Кононенко); фізико-хім. механіки матеріалів (Г. Карпенко); обробки металів (К. Стародубов, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Данилов_Віталій_Іванович В. Данилов], В. Свєчников); міцності великих енергоагрегатів (А. Філіпов, А. Підгорний); теорії автоматичного керування й регулювання механізмів ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кухтенко_Олександр_Іванович О. Кухтенко], І. Івахненко); проблеми теорії удару ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Кільчевський_Микола_Олександрович Микола Кільчевський]).
Укр. фахівці створили досконалі кольбові й газотурбінні та реактивні двигуни (О. Івченко, А. Люлька — авіаційні двигуни), турбіни (Л. Шубенко-Шубін), транспортні й пасажирські літаки (О. Антонов — літаки Ан-10, Ан-24, Ан-36), зварювальні машини й механізми (Б. Патон), с.-г. машини (К. Шіндлер, А. Василенко, О. Карпенко, Л. Крамаренко, П. Василенко, К. Симінський), теплові двигуни (І. Швець).
[[Категорія:науки]]
==Технічними науками займаються:==
{{#ask:[[Категорія:Технічні науки]] [[Competence management::Qualification_9]] | format=ol | limit=10}}

Фізико-математичних наук

2017-07-25T06:59:37Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Визначення==
Матема́тика (грец. μάθημα — наука, знання, вивчення) — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука наука], яка первісно виникла як один з напрямків пошуку істини (у грецькій філософії) у сфері просторових відношень (землеміряння — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Геометрія геометрії]) і обчислень ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Арифметика арифметики]), для практичних потреб людини рахувати, обчислювати, вимірювати, досліджувати форми та рух [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичне_тіло фізичних тіл]. Пізніше розвинулась у досить складну і багатогранну науку про абстрактні кількісні та якісні співвідношення, форми і структури. Загальноприйнятого визначення математики немає. Початково вона використовувалася для підрахунку, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вимірювання вимірювання], а також для вивчення форм і руху фізичних об'єктів шляхом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дедукція дедуктивних] розмірковувань та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Абстракція абстракцій]. Математики формулюють нові висновки і намагаються встановити їх справедливість, виходячи зі вдало вибраних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Аксіома аксіом] і [https://uk.wikipedia.org/wiki/Означення визначень].
 
Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) — [https://uk.wikipedia.org/wiki/Природничі_науки природнича наука], яка досліджує загальні властивості
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Матерія_(фізика) матерії] та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами. Це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова. Фізики вивчають поведінку та властивості матерії в широких межах її проявів, від субмікроскопічних елементарних частинок, з яких побудоване все матеріальне (фізика елементарних частинок), до поведінки всього Всесвіту як єдиної системи (космологія).
Деякі з закономірностей, які встановлені фізикою, є загальними для всіх матеріальних систем. До таких можна віднести, наприклад, закон збереження енергії. Такі закономірності називають [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичний_закон законами фізики]. Фізику вважають [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фундаментальні_науки фундаментальною наукою], тому що всі інші природничі науки (хімія, геологія, біологія тощо) мають справу з певними різновидами матеріальних систем, які підкоряються законам фізики. Наприклад, властивості хімічних речовин визначаються властивостями молекул та атомів, які їх складають, а ці властивості досліджують в таких галузях фізики як [https://uk.wikipedia.org/wiki/Квантова_механіка квантова механіка], [https://uk.wikipedia.org/wiki/Термодинаміка термодинаміка] та/або електрика ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнетизм електромагнетизм]).
Фізика тісно пов'язана з математикою. Фізичні теорії, як правило, побудовані на основі певного [https://uk.wikipedia.org/wiki/Математичний_апарат математичного апарату] і цей апарат часто набагато складніший в порівнянні з іншими природничими науками. Але відмінність фізики від математики в тому, що фізика принципово зосереджена на описі матеріального світу, тоді як математика має справу з абстрактними ідеями та формулюваннями, які не обов'язково описують певну об'єктивну реальність. Позаяк чіткого поділу не існує, на перетині цих двох наук постала спеціальна дисципліна —[https://uk.wikipedia.org/wiki/Математична_фізика математична фізика], яка вибудовує математичні структури фізичних теорій.
==Цілі і методи==
Математика вивчає уявні, ідеальні [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єкт_(філософія) об'єкти] та співвідношення між ними, використовуючи формальну мову. Однак усі досліджувані математикою об'єкти мають прообрази в реальному світі, більш-менш схожі на свої математичні моделі. Модель об'єкта враховує не всі його риси, а тільки найпотрібніші для мети [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дослідження дослідження]. Наприклад, вивчаючи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Фізичні_властивості фізичні властивості] апельсина, ми можемо абстрагуватися від його кольору та смаку і подати його (нехай не ідеально точно) у вигляді [https://uk.wikipedia.org/wiki/Куля кулі]. Якщо ж нам потрібно зрозуміти, скільки апельсинів ми отримаємо, якщо складемо докупи два і три, — то можна абстрагуватися і від форми, залишивши в моделі тільки одну характеристику — кількість. Абстракція та встановлення зв'язків між об'єктами в найзагальнішому вигляді — це є ціль математики.
Вивчення об'єктів у математиці відбувається за допомогою аксіоматичного методу: спочатку для досліджуваних об'єктів формулюється список аксіом і вводяться необхідні означення, а потім з аксіом за допомогою логічних правил виведення одержують [https://uk.wikipedia.org/wiki/Теорема теореми].
[[Категорія: Науки]]
 
Фізико-математичними науками займаються:
{{#ask:[[Категорія:Фізико-математичних наук]] [[Competence management::Qualification_8]] |format=ul}}

Аспірантура

2017-07-25T06:59:12Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
АСПІРАНТУРА ІПС НАНУ
 
[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститут програмних систем НАН України ]](ІПС) відомий в Україні і за її межами як наукова установа, тематика якої спрямована на розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмування програмування] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційні_технології інформаційних технологій], на створення конкурентоспроможного програмного забезпечення в складних, розподілених, заснованих на мережах та концепціях [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних баз даних] і знань комп’ютерних системах, на організацію впровадження результатів наукових досягнень у державну, соціальну та оборонну сфери життєдіяльності України шляхом створення “під ключ” складних комп’ютерних систем, на розбудову вітчизняної індустрії [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмного забезпечення] та розвиток інформаційного середовища України.
 
==Історія ІПС==
Історія ІПС розпочалася з 1980 року із створення Спеціального конструкторсько-технологічного бюро програмного забезпечення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Національна_академія_наук_України Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова Академії наук України] (СКТБ ПО ІК АН України), що було обумовлене необхідністю централізації робіт із створення програмного забезпечення ЕОМ і систем на основі нових технологій виробництва програм, вирішення питань уніфікації і типізації програмних засобів, організації їх розповсюдження, впровадження і супроводу в промисловому масштабі.

У 1992 році на основі СКТБ ПО ІК АН України створюється [[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститут програмних систем Національної академії наук України]], який згодом увійшов до складу Кібернетичного центру НАН України.

Інститут з моменту його створення очолює [[NRK|доктор фізико-математичних наук]], лауреат Державної премії УРСР та України, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України [[Андон Пилип Іларіонович]].
 
==Основні наукові напрями діяльності інституту ==
Основними науковими напрямами діяльності інституту є:
<ul>
<li>теоретичні та прикладні проблеми створення систем та технологій [[програмування]]; моделі і засоби програмної інженерії; проблеми оцінки і забезпечення якості, стандартизації та сертифікації програмних систем;</li>
<li>формально-логічні основи, методи і засоби створення інтелектуальних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних систем], банків даних та знань;</li>
<li>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Математична_модель математичні моделі], методи та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмне забезпечення] для створення складних розподілених комп’ютерних систем.</li>
</ul>
 
В перші роки свого існування на основі нових наукових підходів, розроблених в ІПС, були створені різні версії інструментального середовища програмування ПАЛЬМА, що підтримує створення великих [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реляційна_база_даних реляційних баз даних] і прикладних програмних застосувань; загальносистемні програмні засоби управління даними великих об’ємів і складної структури в автоматизованих [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних системах], системах обробки даних і управління ПРОК 1, [https://uk.wikipedia.org/wiki/CASE CASE-система] з режимом колективного доступу АПРОП-2; моделюючий комплекс АЛСИМ-2 для комплексного [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наукове_моделювання моделювання] складних технічних систем і ін.
 
В подальшому значні зусилля Інституту були спрямовані на вирішення найбільш важливих та актуальних проблем [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмна_інженерія програмної інженерії], виконано великий комплекс теоретичних та прикладних робіт, пов’язаних з вдосконаленням [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компонентне_програмування компонентного], генеруючого, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентно-орієнтованого] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мови_паралельного_програмування паралельного] програмування. Зокрема:
<ul>
<li>отримав подальший розвиток теоретичний апарат [https://uk.wikipedia.org/wiki/Компонентне_програмування компонентного програмування] із зовнішньою та внутрішньою компонентною алгеброю;</li>
<li>розроблено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктно-орієнтоване_програмування об’єктно-компонентний метод], в якому об’єднані кращі можливості як об’єктного, так і компонентного підходів;</li>
<li>створено та розвинуто формальні моделі програм, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтерфейс інтерфейсів] та середовищ і запропоновано методологію побудови програмних систем із типових і готових компонентів повторного використання;</li>
<li>розроблено формальний апарат та семантичні інструментально-технологічні та мовні засоби [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентно-орієнтованого програмування];</li>
<li>створено високопродуктивні методи [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельні_обчислення паралельних обчислень] для прикладних програмних систем, у межах яких отримала подальший розвиток [https://uk.wikipedia.org/wiki/Алгебра_алгоритмів алгебра алгоритміки], як теоретична основа автоматизації [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельний_алгоритм паралельних алгоритмів] і програм;</li>
<li>розроблено методи та онлайнову інструментальну систему [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] і синтезу програмного забезпечення для паралельних і розподілених середовищ (багатоядерних, кластерних та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґрід Грід]);</li>
<li>розроблено нову модель подання знань (логіко-обчислювальну [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантична_мережа семантичну мережу]), для якої створено сукупність методів обробки знань ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Прямий_вивід метод прямого логічного виводу], методи статичної верифікації та тестування знань тощо). На основі розроблених методів та моделі створено програмно-інструментальне середовище подання та обробки як чітких, так і нечітких знань.</li>
</ul>
 
==Успіхи отримані у розв’язанні найбільш складних та актуальних питань==
Значні успіхи отримані у розв’язанні найбільш складних та актуальних питань побудови інтелектуальних систем, зокрема: розробці моделей, методів та засобів створення інтелектуальних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційних систем] у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Семантична_павутина семантичному WEB-середовищі] на основі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Агентно-орієнтований_підхід агентного підходу]; розробці методів та моделей автоматизованої підтримки експертно-аналітичної методології прийняття рішень в мультиагентних комп’ютерних системах; створенню моделей і методів глибокого аналізу даних.

Сьогодні ІПС знаходиться серед лідерів в Україні в області дослідження, розробки і застосування перспективних технологій програмування, нових методів і інструментальних засобів, створення високоякісних, конкурентоспроможних складних комп’ютерних систем обробки даних і знань, стандартизації в області програмної інженерії, має добре навчений і кваліфікований персонал.

[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інститутом]] розроблено і успішно упроваджено в промислову, соціальну і оборонну сфери більше 80 масштабних проектів зі створення новітніх інформаційних технологій і комп’ютерних систем “під ключ” за замовленням органів державного управління [http://www.mil.gov.ua Міноборони України], [http://dpsu.gov.ua Державної прикордонної служби України], [http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?title=DepartamentPromislovoiPolitiki Міністерства промислової політики України], [http://www.mtu.gov.ua Міністерства транспорту і зв’язку України], [http://www.nkau.gov.ua/NSAU/nkau.nsf Державного космічного агентства України], [http://meteo.gov.ua Гідрометцентру України] тощо. Серед них:
<ul>
<li>глобальна автоматизована [https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система інформаційна система] Прикордонних військ України (АІС “Гарт”), яка забезпечує створення, регламентну обробку, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Консолідація консолідацію] та [https://uk.wikipedia.org/wiki/Маршрутизація маршрутизацію] електронних документів, що містять повнотекстову і фактографічну інформацію у [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних базах даних];</li>
<li>інтегрована міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України ([https://uk.wikipedia.org/wiki/Аркан_(система) система “Аркан”]). Ця система забезпечила формування єдиного віртуального міжвідомчого інформаціїного простору щодо міграційного контролю для [http://dpsu.gov.ua ДПС України], [https://ssu.gov.ua СБУ], [http://szru.gov.ua/index_ua/index.html СЗР України], [http://mvs.gov.ua МВС України], [http://mfa.gov.ua/ua МЗС України], [https://dmsu.gov.ua ДМС України] та [http://sfs.gov.ua ДПА України];</li>
<li>спеціалізований моделюючий програмний комплекс ”КОСМОНАВТ” для дослідження і оцінки стану кровообігу космонавтів на всіх етапах сучасного космічного польоту;</li>
<li> інформаційні системи автоматизації повсякденної діяльності управлінь [http://www.mil.gov.ua МО України] та [http://www.mil.gov.ua/ministry/struktura-generalnogo-shtabu/ Генштабу ЗСУ];</li>
<li>комплекс програмних засобів підтримки експертного ухвалення рішень “Ексгрунт” в складних, слабоформалізованих сферах діяльності (соціально-політичні, економічні, науково-технічні і т. ін.);</li>
<li>апаратно-програмний комплекс “Захист” для захисту [https://uk.wikipedia.org/wiki/Локальна_мережа локальних] і мережних АРМ від [https://uk.wikipedia.org/wiki/Несанкціонований_доступ несанкціонованого доступу] з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ідентифікація ідентифікацією] користувачів електронними мікропроцесорними картками;</li>
<li>інструментально-технологічний програмний комплекс проведення контент-аналітичних досліджень повнотекстових [https://uk.wikipedia.org/wiki/База_даних баз даних];</li>
<li>інструментальні програмно-технологічні засоби для підтримки [https://uk.wikipedia.org/wiki/Проектування проектування] і реалізації розподілених прикладних систем [https://uk.wikipedia.org/wiki/Об%27єктно-орієнтоване_програмування об’єктно-орієнтованого] типу загального призначення;</li>
<li> комп’ютерна система для формування і ведення [https://uk.wikipedia.org/wiki/Аеронавігаційні_дані аеронавігаційного] пакету документів, даних і карт;</li>
<li>система [https://uk.wikipedia.org/wiki/Паралельні_обчислення паралельних обчислень] для оперативного і високоточного аналізу і прогнозування регіональних природних і техногенних процесів в атмосфері;</li>
<li>[https://uk.wikipedia.org/wiki/ГІС-технології ГІС-технологія] дослідження впливу навколишнього середовища на стан здоров’я населення.</li>
</ul>
 
==Інститут є базовою організацією==
Інститут є базовою організацією з виконання Програми інформатизації НАН України. Зокрема, в рамках цієї програми:
<ul>
<li>створено загальну телекомунікаційну інфраструктуру АІС національного масштабу у вигляді корпоративної Академічної мережі [https://uk.wikipedia.org/wiki/Передавання_даних обміну даними] (АМОД). На сьогодні АМОД включає 7 регіональних [https://uk.wikipedia.org/wiki/Мережа мереж] в наукових центрах України, до яких під’єднано 158 установ НАНУ, має вихід до європейської наукової мережі GEANT та прямий доступ до Польської академічної мережі PIONER і Української науково-освітньої мережі УРАН. Вона набула статусу автономної системи з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реєстрація реєстрацією] в Європейському Інтернет-реєстрі і є основою для [https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґрід Грід-інфраструктури] НАН України;</li>
<li>розроблено типовий інтегрований [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення програмно-технологічний комплекс] “АІС – установа” для підтримки виконання функцій кадрового, планово-фінансового, науково-організаційного, господарського забезпечення діяльності установ;</li>
<li>створено та впроваджено [https://uk.wikipedia.org/wiki/Реєстр реєстр] інформаційних ресурсів НАН України та відповідну корпоративну інформаційно-пошукову систему;</li>
<li>розроблено типові програмно-технічні засоби, [https://uk.wikipedia.org/wiki/Технологія технології] та методичне забезпечення побудови [https://uk.wikipedia.org/wiki/Електронна_бібліотека наукових електронних бібліотек] (НЕБ) НАНУ, а також пілот-проекти централізованої НЕБ періодичних видань НАНУ та розподіленої НЕБ, яка інтегрує 12 НЕБ установ НАНУ та [http://mon.gov.ua МОН] загальним обсягом 23 тис. документів.</li>
</ul>
 
==Інститут є:==
[[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України |Інститут]] є: членом міжнародних наукових [https://uk.wikipedia.org/wiki/Асоціація асоціацій] [http://www.acm.org Association of Computing Machinery (США)] та [https://www.computer.org IEEE Computer Society (США)]; активним членом міжнародної організації з питань [https://uk.wikipedia.org/wiki/Стандарти_ISO стандартизації ISO] в рамках Підкомітету “Інженерія програмних засобів” Технічного комітету по стандартизації [https://uk.wikipedia.org/wiki/ISO/IEC_27001:2013 ISO/IEC] – JTC/SC7 [https://en.wikipedia.org/wiki/Software_engineering Software Engineering]; членом Асоціації європейських національних спілок дослідження операцій; співзасновником Асоціації користувачів [https://uk.wikipedia.org/wiki/CDS/ISIS CDS/ISIS] (спільно з ДПНТ бібліотекою Росії); членом Українського відділення Асоціації обчислювальної техніки (АСМ); співзасновником наукового журналу “Проблеми програмування” та міжнародної [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наукова_конференція науково-практичної конференції] з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмування програмування] УкрПРОГ.
 
ІПС НАНУ

В ІПС НАНУ з 1993 року функціонує [http://phd.isofts.kiev.ua аспірантура]. За цей час в ній навчалися 135 аспірантів (в тому числі 105 – з відривом від виробництва). За результатами навчання в аспірантурі захищено 10 кандидатських [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дисертація дисертацій]. Крім того, близько 10 дисертацій знаходяться в стані підготовки до захист. В 2015 році атестовано 5 аспірантів, що в даний час навчаються в аспірантурі ІПС НАН України.

Ліцензія ІПС НАНУ на педагогічну діяльність

[http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Licens-IPS-NANU_all.jpg Ліцензія на підготовку] видана рішенням Ліцензійної комісії Міністерства освіти і науки України (протокол №12/2 від 19.07.2016р., [http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Licens-IPS-NANU.pdf Витяг з наказу])

Освітня підготовка аспірантів в аспірантурі Інституту програмних систем НАН України провадитиметься спільно з [http://www.ukma.edu.ua Національним університетом «Києво-Могилянська Академія»]на підставі [http://phd.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/08/Dogovir_PHD-122-13062016.pdf договору про співпрацю].

[http://www.isofts.kiev.ua/wp-content/uploads/2017/07/Правила-прийому-на-навчання-до-аспірантури-2017.pdf Правила прийому на навчання до аспірантури]
[[Категорія:Speciality]] [[Категорія:Форма підготовки]]

Моренцов Євген Іванович

2017-07-25T06:58:30Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Моренцов Євген Іванович– [[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Резніченко Валерій Анатолійович

2017-07-25T06:58:01Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Резніченко Валерій Анатолійович– [[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук :: фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих інформаційних систем]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Ільїна Олена Павлівна

2017-07-25T06:57:43Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Ільїна Олена Павлівна – [[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу програмних засобів автоматизації наукових досліджень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Ігнатенко Петро Петрович

2017-07-25T06:57:15Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
[[Ігнатенко Петро Петрович]] -[[Competence management::Qualification_9|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Дорошенко Анатолій Юхимович

2017-07-25T06:56:49Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Дорошенко Анатолій Юхимович
– [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]], [[Звання::Професор|професор]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник відділу теорії комп’ютерних обчислень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Григорян Рафік Давидович

2017-07-25T06:56:25Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Григорян Рафік Давидович

- [[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Біологічні_науки|біологічних наук]].Д-р біол. н. (1992). Премія ім. М. Амосова НАНУ (2007). Закін. Єреван. політех. ін-т (1971). Працював у Єреван. філії Центр. НДІ «Агат» (1971–74), Ін-ті кібернетики АНУ (Київ, 1974–92). Від 1993 – зав. відділу проблем моделювання та надійності людино-машин. систем Ін-ту програм. систем НАНУ (Київ). Наук. діяльність: моделювання кровообігу людини в умовах змін гравітац. навантажень; моделювання взаємодії людина–комп’ютер, розроблення адаптив. комп’ютера.

[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник Науково-дослідного відділу проблем моделювання та надійності людино-машинних систем]] [[Категорія:Біологічні науки]]

Балабанов Олександр Степанович

2017-07-25T06:56:04Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Балабанов Олександр Степанович
-[[Competence management::Qualification_9|доктор]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фізико-математичних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих інформаційних систем]][[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Алексеєв Віктор Анатолійович

2017-07-25T06:55:33Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Алексеєв Віктор Анатолійович– [[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]]
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія: Співробітник науково-дослідного відділу автоматизованих систем програмно-цільового управління]] [[Категорія:Технічні науки]]

Ігнатенко Олексій Петрович

2017-07-25T06:55:09Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
Ігнатенко Олексій Петрович
 
[[Competence management::Qualification_8|Кандидат]] [[Наук::Фізико-математичних_наук|фіз.-мат. наук]], старший науковий співробітник
 
відділу “Теорії комп’ютерних обчислень”
 
Робоча адреса: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корп. 5
 
e–mail: o.ignatenko@gmail.com
 
Ігнатенко Олексій Петрович отримав магістерський диплом з відзнакою за спеціальністю прикладна математика закінчивши Інститут прикладного системного аналізу НТУУ “КПІ” в 2002 році та ступінь кандидата фізико-математичних наук в 2006 після закінчення навчання у аспірантурі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова за спеціальністю “Теоретичні основи інформатики та кібернетики”.
 
Починаючи з 2008 року працює в Інституті програмних систем на посаді старшого наукового співробітника.
 
Основні напрямки досліджень пов’язані з розробкою методів, моделей та засобів керування складними розподіленими обчислювальними системами за умов конфлікту і невизначеності.
 
Протягом роботи було опубліковано більше 30 наукових праць з них 20 у журналах, що входять до переліку ВАК та індексуються у міжнародних науковометричних базах. Має 5 публікацій, що індексовані у системах DBLP та Scopus.
 
Отримував стипендію Президента України для молодих вчених (2006-2008).
 

Успішно приймав участь у наступних проектах (як керівник):
<ul>
<li>Грант Національної академії наук для молодих вчених «Розробка моделей конфліктної взаємодії в мережі Інтернет».</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Розробка математичних моделей антагоністичних керованих процесів у комп’ютерних мережах та системах».</li>
<li>Грант Президента України «Розробка моделей конфліктних процесів у відкритому інформаційному середовищі»</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Розробка конфліктно-керованої моделі системи протидії атакам на відмову у мережі Інтернет»</li>
<li>Грант для підтримки НДР молодих вчених «Ігрові моделі, методи та засоби аналізу хмарних обчислень»</li>
</ul>
У 2014 році був нагороджений Премією Верховної Ради України для найталановитіших молодих вчених за 2014 рік
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Співробітник відділу теорії комп’ютерних обчислень]] [[Категорія:Фізико-математичних_наук]]

Академік

2017-07-25T06:54:45Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
==Академік==
Акаде́мік або ді́йсний член акаде́мії (рос. академик, англ. academician, нім. Akademiker) — дійсний член [https://uk.wikipedia.org/wiki/Академія академії] як корпорації вчених, обраний її загальними зборами. Зазвичай, академіками без уточнення називають членів національної академії наук, академіками (з вказівкою академії) називають дійсних членів інших академій. Академіки обираються таємним голосуванням на загальних зборах відповідної академії з числа її [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів], при цьому право голосу мають тільки академіки.
Іноземними членами НАН України обираються вчені — громадяни інших країн, наукові праці яких одержали визнання міжнародної наукової громадськості та які вагомо сприяють розвитку міжнародних наукових зв'язків НАН України.
Члени НАН України обираються довічно. Члени [[Національна_академія_наук_України|НАН України]] об'єднуються у відповідні відділення НАН України.
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Вчене звання]]

Мороз Григорій Борисович

2017-07-25T06:54:13Z

Stud fit denis:

[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 
 
Мороз Григорій Борисович
-[[Competence management::Qualification_8|кандидат]] [[Наук::Технічні_науки|технічних наук]],вчений секретар [[Інститут_програмних_систем_Національної_Академії_наук_України|Інституту]]
==Контакти==
тел. (+38) (044) 526-33-09 
e-mail: mgbl@isofts.kiev.ua 
[[Категорія:Персоналії]] [[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Українські дослідники]] [[Категорія:Особи, що працювали в Києві]] [[Категорія:Технічні науки]]

Property:Створив

2017-07-25T06:53:26Z

Stud fit denis: Створена сторінка: Створив

Створив