Національна академія наук України - Історія редагувань

Stud fit denis в 19:27, 27 липня 2017

2017-07-27T19:27:12Z

Stud fit denis в 07:02, 25 липня 2017

2017-07-25T07:02:28Z

Stud fit denis в 10:55, 24 липня 2017

2017-07-24T10:55:07Z

Stud fit denis в 11:23, 23 липня 2017

2017-07-23T11:23:01Z

Stud fit denis в 11:21, 23 липня 2017

2017-07-23T11:21:43Z

Stud fit denis в 11:20, 23 липня 2017

2017-07-23T11:20:46Z

Stud fit denis: Створена сторінка: pis Denis
==Національна академія наук України== Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (Н...

2017-07-23T11:15:03Z

Створена сторінка: pis Denis ==Національна академія наук України== Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (Н...

Нова сторінка

pis Denis
 

==Національна академія наук України==
Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.
==Історія==
Українську академію наук засновано за указом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьман гетьмана] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович Павла Скоропадського] і урочисто відкрито 14 листопада 1918 року. Її було створено самоврядною установою, яка одразу складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені [https://uk.wikipedia.org/wiki/Західна_Україна Західної України] (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки.
 
Володимир Вернадський — перший президент УАН
Установче спільне зібрання 14 листопада 1918 обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.
 
Більшовицький уряд УРСР підтвердив заснування УАН, визначивши її структуру і фінанси. Вже 1921 року відбулося перше скорочення наукових співробітників ВУАН. Декретом від 14 червня 1921 року [https://uk.wikipedia.org/wiki/Рада_народних_комісарів_УРСР Рада Народних Комісарів УСРР] схвалила «Положення про Всеукраїнську Академію наук», згідно з яким Академія визнавалася найвищою науковою державною установою республіки і підпорядковувалася наркомату освіти. ВУАН поділялася на 3 відділи, кожен з яких мав у своєму складі кафедри, інститути або комісії. Ці наукові центри створювалися навколо одного з академіків ВУАН і сприяли зосередженню зусиль науковців довкола певного наукового напрямку чи проблеми. Такі центри були автономними та самостійно визначали напрям власних досліджень. Сама Академія не мала жорсткої ієрархічної структури.
Таке становище зберігалося до кінця 1920-х років, поки радянський уряд не прибрав залишки автономії через втручання у процедуру виборів керівництва Академії. 1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УРСР. РНК УРСР затвердила новий статут АН УРСР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: Суспільних Наук, Математично-Природничий і Технічний. 1938 року Другий відділ поділено на Фізико-Математичний і Біологічний.
На початок 1941 у складі АН УРСР існувало 26 інститутів. У них працювало 3092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпрі та Львові.
 
Приміщення Президії НАН України на вулиці Володимирській № 54 у Києві
Під час [https://uk.wikipedia.org/wiki/Німецько-радянська_війна Німецько-радянської війни] інститути були евакуйовані в 1941 році. Більшість інститутів та Президія АН УРСР переїхали до Уфи, Інститут електрозварювання — до Нижнього Тагіла, інші установи — до Свердловська (нині Єкатеринбурга), Челябінська, Златоуста та інших міст СРСР. Зусилля академії були прямовані на подання допомоги фронту і тилу. Першочергове місце посіли наукові розробки в галузі оборонної промисловості, поліпшення методики лікування поранених тощо. В березні 1944 почалась реевакуація інститутів АН УРСР до Києва.
До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
+[[Створив::Лісовий Денис|Pis D]]
 <br>
 ==Національна академія наук України==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-pis Denis
+[[Створив::Лісовий Денис|Pis Denis ]]
 <br>
 ==Національна академія наук України==
 Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[Наукова ступінь::академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.

@@ Рядок 18: / Рядок 18: @@
 До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
 Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.
-[[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Персоналії]]
+[[Категорія:Наукова організація]]

← Попередня версія		Версія за 11:20, 23 липня 2017
Рядок 18:		Рядок 18:
	До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.		До 1960 були створені 20 нових інститутів (всього існувало 44). У 1954 засновано Кримський філіал АН УРСР. У 1956 році створено Донецький науковий центр АН УРСР, а згодом і інші центри: Західний, Харківський, Південний та Дніпропетровський. На 1977 рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи. У 1980х роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76 % працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19 %), у Секції суспільних наук (5 %). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. Разом із прогресом у фізичних і технічних науках проводилося фальшування історії АН УРСР, приховувалися з ідеологічних причин імена видатних науковців.
	Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.		Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орієнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування і взаємодії вчених із колегами за кордоном.
		+	[[Категорія:Науковці]] [[Категорія:Персоналії]]

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 ==Національна академія наук України==
-Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.
+Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) — вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром [https://uk.wikipedia.org/wiki/Наука_в_Україні наукових досліджень в Україні]. У складі НАН України станом на початок 2017 року діють 163 наукових установи та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 31129 співробітників, в тому числі 15919 наукових працівників, серед яких 2402 доктори наук та 6814 кандидатів наук. На 01.01.2017 до складу НАН України входять 186 дійсних членів ([[Наукова ступінь::академік|академіків]]), 361 [https://uk.wikipedia.org/wiki/Член-кореспондент членів-кореспондентів] та 98 іноземні члени. Керівні органи НАН України розташовані у Києві.
 ==Історія==
 Українську академію наук засновано за указом [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьман гетьмана] [https://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович Павла Скоропадського] і урочисто відкрито 14 листопада [[Рік створення::1918]] року. Її було створено самоврядною установою, яка одразу складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені [https://uk.wikipedia.org/wiki/Західна_Україна Західної України] (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки.